Питання теорії мотивації

Пізнання людини є свого роду пригодою. Це шлях одержимого альпініста, який, на диво усім, постійно поновлює спроби підкорення свого Евересту. Звичайно, аналогія тут дуже віддалена, тому що в на¬уці — на відміну від альпінізму — ніколи не можна ска¬зати з усією впевненістю, чи існує вершина взагалі. Пізнання — це гра з невідомим... і з самим собою.
Ю. Козелецький

Тема дипломної роботи «Питання теорії мотивації».
Можна думати, що на початку будь-якої діяльності, будь-яких дій стоять потреби, опосередковані психі¬кою, у вигляді цінностей, які формують певні мотиви і, нарешті, обумовлюють конкретні цілі. Тому спрощено можна вибудувати такий причинно-наслідковий ланцюжок: потре¬би > цінності > мотиви > цілі > дії. Фахівці, що вивчають теорію мотивації і ціннісні орієнтації, тлумачать ці поняття по-різному, різні автори по-різному пояснюють зв'язок цих феноменів, залуча¬ючи для аналізу і багато інших понять (інтереси, наміри, потяги, бажання, установки і т.д.).
Для задач цієї роботи важлива констатація тісного зв'язку за¬значених понять та їх операціональність, тобто можливість з їхньою допомогою оцінити і пояснити явища, що мають місце при уп¬равлінні персоналом, зокрема при аналізі корпоративної культури.
У теоретичних дослідженнях психологи частіше говорять про потреби і мотиви.
Потреба — це стан індивіда, створюваний його відчуттям не¬стачі матеріальних і нематеріальних (інтелектуальних, духовних) об'єктів, необхідних для існування людини, її розвитку і таких, що є джерелом її активності. Завдяки потребі людина залучається до виробництва матеріальних і духовних об'єктів, розробки методів цього виробництва, включається в історичний процес, процес ство¬рення культури. Потреба — не тільки початок конкретної діяль¬ності, але іноді і її кінець (початок нового циклу), бо у результаті цієї діяльності нерідко формуються нові потреби.
Мотив (від лат. movere — рухати, штовхати) — спонукання, причина поведінки або вчинку, причина діяльності. Причина може бути внутрішньою...

1. Відомі численні теорії мотивації діяльності людини — осо¬бистісні, процесуальні, ситуаційні та інші, причому кожна з них відбиває об'єктивно існуючу групу закономірностей мотивації по¬ведінки. Тому для вирішення практичних задач необхідно викори¬стовувати підходи всіх зазначених теорій.
2. Мотиваційно-поведінковий процес можна розглядати як циклічний процес підготовки і прийняття рішень, який містить етапи:
а) усвідомлення власних цілей та етичних норм, аналіз середовища;
б) аналіз можливостей з урахуванням минулого досвіду, оп¬тимізація і прийняття рішень, акт волі;
в) дія, оцінка її результату з урахуванням рівня домагань;
г) винагорода, відчуття задоволеності від праці з урахуванням справедливості винагороди, її суб'єктивної корисності, глас¬ності й часу одержання.
Процес включає зворотні зв'язки — суб'єктивні оцінки ймо¬вірності ре-зультату, цінності винагороди, загального вдоволення від праці.
3. Процес мотивації є багатокритеріальним процесом. Од¬нією з гіпотез можна вважати таку: загальна сила мотивації є ади¬тивною згорткою зважених часткових сил мотивації, кожна з яких дорівнює добутку значимості мотиву і функцій урахування рівня домагань, імовірності результату дії, заохочення результату, від¬строчки заохочення, його справедливості і суб'єктивної корисності.
4. Люди істотно відрізняються один від одного за структурою їх мотиваційної сфери — набору і вагомості найбільш значимих цінностей. З цього погляду була встановлена і отримала підтверд¬ження подальшим факторним аналізом наявність таких трудових типів і груп:
група «трудоцентрист» — типи: «майстер», «новатор», «учений»;
група «соціоцентрист» — типи: «альтруїст» і «наставник»;
група «соціоюзер» — типи: «командир»і «честолюбець»;
група «біоцентрист» — типи: «сибарит» і «заробітчанин».
Для кожного типу характерні певні головні цінності, напри¬клад, для «майстра» — «можливість досягнення досконалості в ро¬боті», для «альтруїста» — «користь суспільству або конкретним людям», для «заробітчанина» —...