Інноваційна діяльність підприємств України

Наука і інновації визначають сьогодні не лише процес суспільного розвитку, але і напрям еволюції людства в цілому. В зв'язку з цим проблему виробництва, передачі і утилізації знань доводитися розглядати як стержневу компоненту технології соціально-економічного розвитку. Не викликає сумнівів, що динаміка наукового і інноваційного розвитку визначається організацією процесу передачі знань і технологій. Цей процес називають ще трансфером технологій, маючи на увазі під терміном «технології» не лише виробничі процеси, але і процеси соціального розвитку, ринкових стосунків, управління в політичній сфері і тому подібне. Тому поважно знайти єдиний методичний підхід до всіх основних і супутніх явищ і подій, зв'язаних з появою, передачею і утилізацією знань, втілених в нововведеннях[8]. При цьому сформувалося розуміння того, що майбутнє існування світової співдружності в умовах глобалізації визначається рівнем інноваційного розвитку країни. Не може стояти збоку глобальних інноваційних процесів і Україна. Тому формування ефективної системи впровадження на господарському рівні технічної, економічної, організаційної інновації і ефективне управління інноваційними процесами, є головною умовою успішної реалізації інноваційної стратегії розвитку України.
Метою курсової роботи є визначення рівня інноваційного розвитку національних підприємств в сучасних умовах господарювання, обґрунтування на цій основі напрямів підвищення їх конкурентоспроможності.
Науково-технічний прогрес стає найважливішим чинником забезпечення стійкого економічного розвитку, оскільки він підвищує динамізм соціально-економічної системи і господарюючих суб'єктів, укріплює національну безпеку держави. Інноваційна діяльність виступає ефективним інструментом комерціалізації досягнень науки, техніка і технології, стає визначальним елементом міжнародної конкурентоспроможності країни. Не дивлячись на те, що до цих пір інноваційна діяльність ще не стала основою економічного розвитку України, зберігається реальна...

Після аналізу розвитку інноваційної діяльності я можу зробити висновки, що інноваційна діяльність в Україні характеризується різкою диспропорцією між досить високим потенціалом для інновацій, в першу чергу - людським, і украй низькими результативними показниками. У Україні є високий науковий потенціал, високий рівень і якість освіти, високий відсоток технічно освіченого населення. Але, в країні доки дуже високі інвестиційні ризики як для внутрішніх, так і для зовнішніх, інвесторів. Основна «рушійна сила» інноваційного процесу в країні доки розвинена недостатньо. Інституційна база не сформована, структурна реформа знаходиться в початковій стадії.
Динаміка показників інноваційної сфери промислових підприємств України демонструє ряд небезпечних тенденцій, основні з яких:
• тенденція до збільшення частки обробної промисловості з низьким рівнем переробки;
• велика залежність від зовнішніх ринків через нерозвиненість внутрішнього, особливо для наукомісткої продукції;
• малий рівень витрат на інноваційну діяльність у порівнянні з ВНП;
• небажання вітчизняних інвесторів вкладати кошти у розвиток наукомістких виробництв.
Усі ці тенденції підтверджують необхідність регулювання діяльності в сфері інновацій, а також заохочення інноваційно-активних підприємств за рахунок введення податкових та митних пільг, надання пільгових умов кредитування. Подібні міри підвищать інноваційну активність підприємств.
Для активізації інноваційного потенціалу підприємницького середовища необхідні підготовка і реалізація концептуальної, інституційної і законодавчої основи для введення сучасної системи взаємодії в науково-технічній і інноваційній сфері між державою, науково-технічним сектором і виробництвом.
Необхідно узагальнити досвід функціонування технологічних парків в Україні, обробити довгострокову програму розвитку їх діяльності і створення ефективної інноваційної інфраструктури, відродити діяльність галузевих і регіональних інноваційних фондів, розробити механізми стимулювання...