Стратегічне планування і управління на підприємстві

Мета дисципліни «Стратегічне управління» - сформувати у студентів уявлення про загальні теоретичні основи стратегічного планування та про його місце в системі управління підприємством; познайомити з діючою ме-тодикою розробки стратегії підприємства і напрямками її удосконалення; навчити самостійно виконувати необхідні роботи на всіх етапах розробки та реалізації стратегії підприємства.
В результаті вивчення дисципліни «Стратегічне управління» студент повинен:
1. знати: •основні поняття стратегічного планування і управління;
•зміст етапів процесу планування стратегії;
•підходи до планування стратегії підприємства,
•основні інструменти і моделі стратегічного аналізу та планування стратегії підприємства;
•характеристики базисних стратегій розвитку підприємства;
•особливості загальних стратегій конкуренції підприємства.
2. уміти, мати навички:
• визначати місію і стратегічні цілі діяльності підприємства;
• проводити дослідження факторів зовнішнього середовища і внутрішнього стану підприємства;
• розробляти варіанти стратегічних рішень підприємства;
• економічно обґрунтовувати вибір стратегії діяльності та конкуренції підприємства;
• формувати механізм реалізації стратегії підприємства.
Необхідність знання матеріалу курсу обумовлюється сучасними вимогами до рівня підготовки фахівців в області економіки підприємства.
За змістом дисципліна «Стратегічне управління» є інтегруючим кур-сом, що поєднує окремі розділи і теми дисциплін: «Менеджмент», «Марке-тинг», «Планування діяльності підприємств».

1. Потреба та здатність передбачати розвиток подій та їх наслідки характерні для людини. Зокрема, обґрун¬тованість передбачення стосовно діяльності підприємст¬ва залежить від ступеня сприйняття та розуміння явищ і процесів на ньому та навколо нього; ступеня передба¬чуваності розвитку цих явищ і процесів; можливості управлінського впливу на ці явища й процеси за допо¬могою доступного методичного та технологічного ін¬струментарію. Наукове передбачення — це діяльність. що полягає в застосуванні певних методів, прийомів та інструментів, які дають змогу прогнозувати перебіг процесів та явищ на перспективу в певній послідовності з установленням чітких взаємозв'язків між ними.
2. Залежно від типу проблеми на вибір методів пе¬редбачення її розвитку та інструментів розв'язання може впливати різна сукупність взаємозв'язаних фак¬торів, як-от інфляція та дефляція, економічне процвітан¬ня або депресія, страйки, землетруси, терміни поставок сировини, коливання цін, податки тощо, які усклад¬нюють розуміння поточних подій, а тим більше тих. які можуть (або ні) відбутися в майбутньому. Розуміння тенденцій і передбачення подальшої долі підприємст¬ва, його процвітання або занепаду втілюються в життя в системах відповідного управління, їх спрямованості та основних ха-рактеристиках.
3. З погляду можливості та необхідності врахуван¬ня майбутнього розвитку подій розрізняють чотири основні фат поступового переходу до стратегічного управління:
1) поточне управління «за відхиленнями» (домінування позиції щодо непотрібності передба¬чення тенденцій розвитку);
2) управління «від досяг¬нутого» (з елементами передбачення майбутнього);
3) управління «за цілями», з орієнтацією па передба¬чення тенденцій у розвитку зовнішнього середовища;
4) стратегічне управління (базоване на науковому пе¬редбаченні).
4. Поточне планування та бюджетування характерні для управління, що базується на контролі та керуванні «за відхиленнями». Поточному плануванню та бюджетуванню притаманні короткостроковість (на...