ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ. «ЗОЛОТЕ» ПРАВИЛО

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати пози¬тивні результати тільки за умови санації фінансів базової ланки економіки — підприємств.
Банкрутство підприємства і його ліквідація - не тільки збитки для його акціо¬нерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а іі зменшення розмірів податкових надходжень до бюджету, а також зростання безробіття, що, у свою чергу, може служити одним з факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, значна питома вага таких, які тимчасово опинилися в скрутному стано¬вищі і за умови проведення їх фінансової санації можуть розрахуватися з боргами і продовжити свою фінансово-господарську діяльність. Проте, унаслідок відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфі¬кованих спеціалістів у питаннях фінансового менеджменту та інших суб'єктивних і об'єктивних причин, багато хто з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, які відносяться до пріоритетних галузей народного господарства України, ста¬ють потенційними банкрутами.
Світова практика банкрутства показує, що цей процес хворобливий, як і будь-яке руйнування, але підтверджує, що непродуктивність перетворення виробника в банкрута не завжди очевидна. Наприклад, ліквідація неефективних підприємств, що випускають продукцію, яка не користується попитом, абсолютно виправда¬на. Використання процедури банкрутства як прихована форма переходу підпри¬ємства з рук одного господаря до іншого, який і ініціює цю процедуру, не є українсь¬ким ноу-хау тіньової приватизації, а це один із легітимних інструментів «вільного ринку». Правда, на Заході подібні схеми застосовувати стає все складніше, а законо¬давство Євросоюзу взагалі розцінює подібну процедуру як практично неможливу, сприяючи фінансовому оздоровленню підприємств-банкрутів і створюючи умови для «прозорого» переходу їх в руки інвестора - санатора. Україна теж має...

Ринкова економіка, тобто економіка, коли товари виробляються і розподіля¬ються не в плановому порядку, а завдяки приватній ініціативі незалежних підприємців, орієнтованих на попит споживачів, довела свою життєздатність уподовж довгого часу, оскільки вона:
=> орієнтована на платоспроможний попит споживачів:
=> заснована на приватній ініціативі підприємців, вимушених в цілях максимізації своїх доходів орієнтуватися на споживачів (ринок) і на зниження власних вит¬рат.
Звідси стимули технічного прогресу, ефективності виробництва; кон-курентна боротьба підприємців і відсів або банкрутство тих, хто відстає від запитів ринку, що зростають, за якістю і асортиментом товаропропозиції, а також за рівнем власних витрат.
Соціалістична адміністративно-планова економіка також завжди пре-тендувала на високу ефективність. І вона дійсно виявлялася високоефектив-ною, коли кон¬центрувалася на крупних політико-економічних задачах (вихід в космос, будів¬ництво крупного підприємства, створення найефективніших видів озброєнь, тощо). В той же час у сфері виробництва товарів для населення, для масових споживачів планова економіка завжди пропонувала ринку обмежений асортимент, як правило, невисокоякісних товарів, що виготовлялися за застарілими технологіями.
Фактично планова економіка не стільки орієнтувалася на ринок, скільки на¬в'язувала йому продукти виробництв і технологій, що поволі обновляються, не залишаючи споживачам іншого вибору.
Сучасна економіка напередодні її реформування іменувалася економікою роз¬виненого соціалізму. Вона формувалася багато десятків років і мала низку спе¬цифічних характеристик, невідомих ринковій економіці.
1. На відміну від ринкової економіки, де підприємства створюються і знахо¬дять своє місце на ринку країни як продукт ініціативи підприємців, що зацікавлені в доходах від діяльності, радянська економіка в основному була збудована після 30-х років на основі централізованих планів з розрахунку єдиних і досить низьких енер¬гетичних і транспортних тарифів....