Променеві ознаки захворювань нирок.

Ультразвукове дослідження на сьогодні є основним при вивченні органів сечовидільної системи. Ультразвуковий метод дозволяє діагностувати більшість захворювань сечової системи, які супроводжуються макроскопічними структурними змінами. Унікальні можливості нових сонографічних технологій дозволяють вивчати уродинаміку і нирковий кровоплин. УЗД досить інформативно при уроджених аномаліях розвитку нирок і сечоводів, особливо в стадії нефункціонуючої нирки, коли рентгенологічні, радіонуклідні та ангіографічні дослідження малоінформативні.
При захворюваннях нирок або при підозрі на таке захворювання обовязково призначається УЗД. При цьому використовуються трансабдомінальні датчики з частотою 3,5 МГц. УЗД проводять в сагітальній, фронтальній, косій та поперечній проекціях.
УЗД нирок проводиться з боку спини пацієнта, а також з передньої та бокових поверхонь живота. Для визначення положення нирок проводять серію поперечних сканувань, послідовно переміщуючи датчик на 1-1,5см від нижнього полюсу до верхнього. Продольне сканування виконують таким же чином у напрямку від наружної поверхні нирок до внутрішньої .

Показання до УЗД органів сечовидільної системи:

Визначення анатомо-топографічних особливостей нирок, їх розмірів (обєму).
Пошук уроджених аномалій розвитку.
Визначення ознак уростазу, його причин та наслідків.
Визначення вогнищевої патології сечового міхура, сечоводів, нирок (пухлини, конкременти, кісти, абсцеси, дівертикули).
Визначення джерела гематурії.
Визначення дифузної патології нирок, диференційна діагностика гострої та хронічної ниркової недостатності.
Визначення хронічних змін в нирках (шрами, зморщування).
Оцінка стану трансплантованої нирки.

Отже, програми обробки реносцинтиграфічних досліджень і сучасне радіофармацевтичне забезпечення дозволяють більш точно, ніж лабораторні методи, оцінити фільтраційну і екскреторну здатність нирок. Програми обробки даних ДРСГ уніфіковані і полягають у розрахунку основних параметрів функціональної здатності нирок.