Патронат над дітьми та його відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Виховання дітей-сиріт в сім'ї практикувалося здавна. На початку XIX століття було зареєстровано більше 45 тисяч дітей, які залишилися без батьківського піклування, за що їм виплачувалась винагорода зі скарбниці. Надалі влаштування дітей-сиріт в сім'ю на виховання існувало в різних формах (патронаж, патронат) як в дореволюційний період, так і після 1917 року на теренах колишнього СРСР. У післявоєнний період передача дітей на виховання в сім'ї стала нечастим явищем із-за відсутності у держави можливості надавати матеріальну допомогу потронатній сім'ї і патронат почали ідентифікувати з опікою (піклуванням). КпШС вже не передбачав патронат, як спосіб влаштування у сім'ю дітей, які залишилися без піклування батьків. На протязі останнього десятиліття практика передачі дітей, які залишилися без батьківського піклування, на виховання в сім'ю стала відроджуватись попередньо у вигляді дитячих будинків сімейного типу. Положення про прийомну сім'ю було затверджено постановою Кабміну України.
Як відомо, усиновлення, опіка та піклування над дітьми – це перевірені часом форми сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячі ж будинки сімейного типу і прийомні сім’ї, патронатні вихователі довгий час не мали належної державної підтримки і розвитку. Тенденції останнього часу щодо їх поширення є обнадійливими: створено необхідну нормативну базу діяльності цих сімейних форм улаштування дітей, напрацьовано практичні механізми їх створення, влаштування дітей, удосконалюється система соціального супроводу, а також підготовки потенційних батьків-вихователів та прийомних батьків. Перевага надається вихованню дітей у таких родинах.

Отже, патронатна сім'я утворюється на підставі договору, орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття за плату (ст. 252 СК). Договір укладається між органом опіки і піклування за місцем проживання дитини і патронатного вихователя. Підставою для укладання такого договору є заява осіб, які виявили бажання взяти дитину на виховання, з проханням передати їм на виховання конкретну дитину, яка подається в орган опіки та піклування за місцем проживання дитини. Для передачі дитини в сім'ю патронатного вихователя необхідна згода цієї дитини, якщо вона в змозі її висловити (ст. 253 СК). Патронатним вихователем можуть бути повнолітні громадяни, які бажають взяти на виховання дитину, яка залишилася без піклування батьків. Патронатний вихователь, на відміну від опікунів (піклувальників), знаходиться в договірних відносинах з органом опіки і піклування і отримує винагороду за виконання своїх обов'язків (ст. 254 СК). Договір на передачу дитини на виховання в сім'ю патронатного вихователя укладається між органом опіки і піклування і вихователем за місцем проживання дитини. В договорі зазначається строк його дії і оговорюється порядок його продовження. В договорі про передачу дитини на виховання передбачені наступні основні обов'язки патронатного вихователя: 1) забезпечує дитину житлом, одягом, харчуванням, тощо; 2) створення дитині умов для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) захищати дитину, її права та інтереси, як опікун або піклувальник, без особливих на те повноважень (ст. 255 СК України). Договір про передачу дитину на виховання патронатному вихователю укладається на певний строк, зазвичай, до досягнення дитиною повноліття. Незважаючи на це. Сімейним кодексом передбачається дострокове припинення договору. Підстави дострокового припинення договору як за ініціативою патронатного вихователя, так і за ініціативою органу...