Адміністративна юрисдикція ОВС та адміністративний примус

1. Адміністративний примус як особливий вид правового примусу

Адміністративний примус є одним з видів державного примусу. Державний примус у демократичній країні характеризується тим, що цей метод здійснення державної влади є допоміжним, застосовується на основі переконання і лише після переконання. Це означає, по-перше, що примус завжди базується на використанні різноманітних заходів виховання, роз'яснення і стимулювання. По-друге, він використовується лише тоді, коли виявляються неефективними відповідні засоби переконання. По-третє, переконання і примус використовуються, як правило, комплексно.
Державний примус застосовується до порівняно незначної кількості осіб — як правило, тих, які вчинили правопорушення. З точки зору філософії, свій вияв «примус знаходить в тому, що примус знімається примусом; тому він не тільки обумовлений правом, а й необхідний, а саме — як другий примус, який є зняттям першого примусу», «насильство або примус, взяте абстрактно, неправомірне».
Ідея «другого» примусу, формула «примус знімається примусом» надзвичайно важливі в плані розуміння сутності державного примусу як реакції з боку держави на неправомірну поведінку («перший примус»). Це стосується також висновку про те, що абстрактний примус (тобто застосовуваний без порушень, відхилень, аномалій) є неправомірним.
Отже, державний примус і його складову — примус адміністративний — слід розглядати як одну з невід'ємних складових здійснення державної влади, як її метод. З іншого боку, цей примус — не самоціль, він є наслідком певної поведінки різних соціальних суб'єктів, поведінки, яка відхиляється від вимог правових норм, становить загрозу відносинам, що цими нормами регулюються і охороняються, і застосовується з метою усунення («зняття») такої поведінки. Існують також випадки, коли загроза суспільним відносинам виникає об'єктивно, наприклад внаслідок дії сил природи, тобто за відсутності протиправної поведінки, проте необхідність її усунення не менш актуальна.
Державний примус...

Нормативна база:
1. Конституція України. – Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року. Київ, Юрінком, 1996 р.
2. Закон України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради Української РСР. – К.: 1991. - №4. - С. 20.
3. Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар. //К. - 1991.
Література:
1. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (загальна частина): Підручн. / Автор. кол-в [Ю. І. Римаренко, Є. М. Мойсеєв, В. І. Олефір – керівники]. – К.: КНТ, 2008. – 816 с.
2. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології / В. Д. Бакуменко. – К.: Вид. УАДУ, 2000. – 225 с.
3. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Моногр. / І. Л. Бородін. – К.: Алерта, 2007. – 184 с.
4. Капля О. М. Органи внутрішніх справ України в умовах інтеграції в Євросоюз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / О. М. Капля. – К.: КНУВС, 2007. – 19 с.
5. Ковалів М. В. Адміністративна діяльність: Навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.) / [М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Д. П. Кальянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
6. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): Навч. посіб. / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
7. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Моногр. / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
8. Малиновський В. Я. Державне управління: Навч. посіб./ В. Я. Малиновський. – [Вид. 2-ге, доп. та перероб.]. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
9. Остапенко О. І. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення: Навч. посіб. / О. І. Остапенко. – Львів, 2009. – 212 с.
10. Теорія управління в органах внутрішніх справ: Навч. посіб. / За ред. В. А. Ліпкана. – К.: КНТ, 2007. – 884 с.
11. Школик А. М. Порівняльне адміністративне право: Навч. посіб. для юрид. факультетів та...