Загальна характеристика доказів у кримінальному процесі

Докази в теорії і практиці кримінального процесу є основними принципами побудови методологічних основ теорії доказів, методики збирання, подання, дослідження і використання їх для розслідування злочинів та боротьби із злочинністю. Беззаперечно, що поняття „доказ у кримінальному процесі” має найважливіше, центральне значення у теорії доказів, оскільки правильне визначення поняття доказу, як вказує В. Нор, - це „одна з необхідних умов досягнення істини, а отже – і забезпечення законності в розгляді кримінальних справ”. Отже, розглядаючи поняття доказів, перш за все потрібно визначити, що ми розуміємо під поняттям „доказу у кримінальному процесі”.
Незважаючи на всю важливість правильного розуміння доказів, на сьогодні в теорії кримінального процесу не існує єдиного підходу до розуміння цього терміна. Як вказує М. Салтевський: „У теорії доказів кримінального процесу вельми проблематичним залишається поняття „докази”, що викликає у літературі та на практиці різні тлумачення, а то й наукові дискусії”. [4 с. 8]
На сьогодні можна виділити три основні підходи щодо розуміння поняття „доказ у кримінальному процесі”. Перша група вчених (В. Арсеньєв, І. Гуткін, М. Строгович та ін.) вважає, що поняття „доказ” має два значення. Доказами є, по-перше, ті факти, на основі яких встановлюється злочин або його відсутність, винуватість або не винуватість тієї чи іншої особи в його скоєнні та інші обставини справи, від яких залежить ступінь відповідальності цієї особи. По-друге, доказами є ті передбачені законом джерела, з яких слідство і суд отримують відомості про факти, що мають значення для справи і за допомогою яких вони ці факти встановлюють. Вказана концепція отримала в науковій літературі назву „подвійного” розуміння поняття доказу.
Прихильники другої точки (А. Бєлкін, М. Михеєнко, Г. Мосеян, С. Стахівський та ін.) вважають, що доказами є тільки відомості про факти, джерела ж доказів, зазначені в кримінально-процесуальному законі, до поняття доказів не входять, а мають...

1. Конституція України. м. Київ „Юніком” 1996.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: А.С.К., 2002.
3. Кримінальний кодекс України. - К.: ЮрІнком Інтер, 2001.
4. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999.
5. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / за ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003.
6. Строгович М.С. Теория судебных доказательств. – М.:, 1991.
7. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. – К.: А.С.К., 2003.
8. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально- процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002.
9. Тертишник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: учебное издание. – Харьков: Арсис, 1998.
10. Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України // Право України, - 2000. - № 10
11. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів: Вид-во при Львівському державному університеті видавничого об’єднання „Вища школа”, 1978. – 112 С.
12. Салтєвський М. Ще раз про поняття доказів у проекті КПК України // Право України, - 2000. - № 11
13. Сівочек С. Аналіз поняття доказу в кримінальному процесі України // Право України, - 2001. - № 9
14. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”.