Захист в кримінальному процесі

Становлення України як незалежної демократичної держави зумовлює необхідність вироблення нових, науково-обґрунтованих підходів до розвитку її правової системи. Головним напрямком правової реформи повинна стати реальна правова захищеність особи; розвиненість і гарантованість її прав і охоронюваних законом інтересів надійне забезпечення взаємозв'язків і взаємо відповідальності особи перед державою і держави перед особою. Визначальним етапом на цьому шляху стало прийняття нової Конституції України, яка однією з головних засад судочинства проголосила забезпечення обвинуваченому права на захист (ст.129).
Посилення правового захисту особи, розширення і зміцнення правових гарантій її прав і свобод в умовах розвитку демократії, а також утвердження незалежної судової влади, як визначального гаранту цих прав і свобод, справедливості і законності - необхідна умова функціонування демократичної правової держави. Основне місце в системі таких гарантій повинно належати процесуальним гарантіям, які визначатимуть напрямок держави на демократизацію і гуманізацію кримінально-процесуального законодавства України. І це не випадково. Адже порушення цих гарантій найбільш істотно впливає на права і охоронювані законом інтереси осіб, які попадають в сферу кримінально-процесуальної діяльності і, насамперед підозрюваного, обвинуваченого і підсудного.
Серед процесуальних гарантій прав особи гарантії права обвинуваченого на захист займають особливе місце. Пояснюється це тим, що саме обвинувачений притягнутий до кримінальної відповідальності, саме його суб'єктивні права і інтереси порушуються в ході процесу особливо відчутно. Тому перш за все обвинуваченому повинна бути надана максимальна можливість захисту своїх прав і інтересів від необґрунтованого притягнення і засудження. Ці гарантії необхідні також тому, що здійснення правосуддя буде ускладненим, якщо обвинувачений не зможе захищатися, наводити докази в своє виправдання. Тільки дослідивши всі доводи як зі сторони обвинувачення, так і...

І.Законодавство
1. Конституція України. К., 1996.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. К., 1997.
3. Закон України "Про адвокатуру". Відомості Верховної Ради України. 1993. №9, ст.62.
4. Закон України "Про внесення змін і доповнень до окремих статей кримінально-процесуального кодексу України з питань права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного". Відомості Верховної Ради України. 1994, №11, ст.49.
5. Основні положення про роль адвокатів. // Адвокатура України, К.. 1997.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. №10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист". 7. Правовісник, №1, 1996. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. К., 1995.

II. Спеціальна література
1. Адаменко В. Д. Субьектьі защитьі обвиняемого, Красноярск, 1991.
2. Варфоломеева Т. В. Криминалистика й профессиональная деятельность защитника. К., 1987.
3. Михеєнко М. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі. / Право України. 1995. Х°11.
4. Макарова 3. В. Участие адвоката-зашитника на предварительном следствии. Куйбьішев. 1978.
5. Мартьінчик Е. Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции. Кишинев, 1975.
6. Царев В. М. Зффективность участия защитника в доказьівании на предварительном следствии. Красноярск, 1990.
7. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. Юрінком, 1995.
8. Посполітак В. Особливості участі адвоката в розгляді кримінальних справ касаційною інстанцією. // Радянське право, 1976, №2.
9. Перлов Й. Д. Право на защиту. М., 1969.
10. Резник Г, Славин М. Конституционное право на защиту, М., 1980.
11. Савицкий В. М. Право обвиняемого на защиту в социалистическом уголовном процессе, М.- 1974
12. Саркисянц Г. П. Участие защитника на предварительном
следствии. Ташкент. 1966.
13. Святоцький О. Д.. Михеєнко М. М. Адвокатура України. К..
1997.
14. Стецовский Ю. Й. Советская адвокатура. М.....