Кримінально-правова характеристика злочину « захоплення заручників »

Актуальність теми дослідження. Дві світові, "холодна" та безліч війн малої інтенсивності стали добрим підґрунтям для розвитку міжнародного тероризму, який, остаточно ставши некерованим наприкінці минулого сторіччя, сьогодні є вагомим, іноді – вирішальним фактором у долі цілих верств населення, держав, навіть усього людства.
У нашій державі здійснюються численні наукові дослідження різних аспектів цієї проблеми. Вагомий внесок в її розробку становлять праці В. Антипенка, В. Глушкова, В. Ємельянова, В. Ліпкана. Захищено вже дев'ять дисертацій (дві докторські та сім кандидатських), у тому числі сім – з юридичних наук.
Віддаючи належне важливості перерахованих напрацювань, зі свого боку зазначимо, що тероризм – явище не тільки і не стільки кримінально-правове (зазначені науковці й самі вказують на комплексний характер даного феномену). Не будучи криміналізованим, тероризм знаходить свій зовнішній вираз у низці так званих злочинів терористичної спрямованості (або терористичного характеру). На жаль, останнім (порівняно із тероризмом) приділяється менша увага.
Зокрема, досліджуючи такий терористичний прояв, як захоплення заручників, згадані вчені розглядають його здебільшого в аспекті співвідношення із тероризмом, терористичним актом (психологічні аспекти переговорів зі злочинцями, у тому числі й при звільненні заручників, що є предметом розробки, зокрема, В. Форноляк, І. Дубової, представляють вузькоспеціалізований інтерес). Водночас кримінально-правові проблеми даного злочину в нашій країні на рівні дисертаційного дослідження досі не розглядалися (для порівняння: у Російській Федерації, починаючи із 1991 р., вже захищено декілька кандидатських дисертацій, присвячених питанням кримінальній відповідальності за захоплення заручників).
Беручи до уваги вищевикладене, особливої актуальності набувають питання протидії (причому протидії комплексного характеру) вчиненню терористичних злочинів як організованими злочинними угрупованнями, так і терористичними формуваннями. І...

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 25-26. – ст. 131.
3. Власихин В.А. Современное уголовное право. – М.: Наука, 1990. – 458 с.
4. Емельянов В. Терроризм и преступления с признаками терроризирования (уголовно-правовое исследование). – М., 2000.
5. Журавлёв И. Ответственность за захват заложников в зарубежном и российском уголовном законодательстве // Закон и право. – 2002. – № 2. – с. 44-47.
6. Захват заложника // Под ред. И.А. Журавлева, О.Ю. Резепкина. – М.: Закон и право, 2003. – 152 с.
7. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М., 1980.
8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Загальна частина. – К., 2002.
10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. М.І Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002. – 415 с.
11. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972 – 352 с.
12. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960 – 244 с.
13. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений: Учеб. пособие для вузов. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 181 с.
14. Науково-практичний коментар до КК України / Відп. ред. С. Яценко – К., 2002.
15. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
16. Уголовное право зарубежных стран // Под ред. А.А. Малиновского. – М., 1998. – 512 с.
17. УК Австрии. Пер. с нем. А. Серебренниковой. – М., 2001.
18. УК Азербайджана. Пер. с азерб. Б. Аббасова. – СПб., 2001.
19. УК Болгарии. Пер. с болг. Д. Милушева, А. Лукашова. – СПб., 2001.
20. УК Голландии. Пер. с англ. И. Мироновой. – СПб., 2000.
21. УК Грузии. Пер. с груз. И. Мериджанашвили. – СПб., 2002.
22. УК Дании. Пер. с дат....