Ідентифікація в Криміналістиці

З найдавніших часів існування суспільства, людину цікавила подібність предметів та ототожнення їх цілого і частин. З розвитком суспільства це набуло суттєвого значення і виникло поняття ідентифікація. Як пізнавальний процес виділення індивідуального, конкретного із загального. Суть ідентифікації полягає в установленні тотожності. Цей загально науковий метод використовується в різних науках, фізиці, хімії, біології, генетиці та інших.
Криміналістична ідентифікація є окремим (спеціальним) методом, оскільки мета та задача, що вирішується ним зводиться до встановлення тотожності конкретного об’єкта – особи, предмета, події, факту.
В криміналістичній літературі висловлені найрізноманітніші судження по теоретичним проблемам ідентифікації. Вперше принципи ідентифікації були сформовані С.М. Потаповим в 1940 році. Визначаючи об’єкти криміналістичної ідентифікації Потапов вважав, що “ідентифікації можуть належати всі можливі матеріальні предмети і явища, їх роди і види, кількість і якість, ділянки простору і проміжки часу, особистість людини в цілому та її окремі ознаки, фізичні якості людини та її розумова здатність, її зовнішня діяльність та внутрішні психічні акти” [1;10]. Даний вислів був критикований різними науковцями в їх роботах.
Одним із перших хто критично розцінив судження С.М. Потапова про ідентифікацію, був професор Н.В. Терзієв. В своїй статті “Ідентифікація в криміналістиці” [3] і в наступних працях [4], він обмежив коло об’єктів криміналістичної ідентифікації речами, особами та тваринами. Подальший крок до звуження об’єктів ідентифікації був зроблений В.Я. Колдіним, який вважав, що ототожнення можливе тільки по матеріально-фіксованим відображенням на інших об’єктах та по відображеннях в пам’яті людини [5;8-9]. Дану точку зору підтримували та підтримують більшість науковців.
Між тим, впровадження фізичних та хімічних методів дослідження речових доказів в експертну практику почало приносити помітні та корисні для розслідування результати. Те що раніше...

1. «Советское государство и право», 1940г., №1
2. Ф. Енгельс, Диалектика природы, М., 1950г.
3. Н.В. Терзиев, Идентификация в криминалистике, «Советское государство и право»,1948 г., №12
4. Н.В. Терзиев, Идентификация и определение родовой (групповой) принадлежности, М., 1961г.
5. В.Я. Колдин, Идентификация при производстве криминалистических экспертиз, Госюриздат, 1957г.
6. Р.А. Кентлер, О сущности идентификации вообще и юридической в особенности, «Вопросы криминалистики и судебной экспертизы», Душанбе, 1962г.
7. Р.С. Белкин, А.И. Винберг, Криминалистика и доказывание, изд-во «Юридическая литература», 1969г.
8. Б.Л. Зотов «Идентификация в криминалистике» М., 1973г.
9. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. 4.1. — X.: Консум, Основа, 1999р.
10. «Криміналістика» під ред. Н.П.Яблокова, МГУ, 1990р.
11. Белкин Р.С. Криміналістіка (енциклопедія)”Оберон” М.,1993р.
12.Потапов С.М. «Введение в криминалистику». – М., 1946г.
13.Салтевський М.В. «Криміналістика» К. 2005р.
14.Шепітько В.Ю. «Криміналістика» К. 2004р.