Інститут Омбудсмена

Україна, застосовуючи міжнародно-правові стандарти, активно і послідовно розбудовує національну систему захисту прав і свобод людини. 14 квітня 1998 року Парламент обрав першого в історії України Уповноваженого з прав людини (Омбудсмена).
Інститут Омбудсмена давно став невід'ємною частиною механізму захисту демократії в розвинутих державах. Вперше з'явившись у скандинавських країнах як противага необмеженій владі короля, він швидко здобув визнання і поширення в усьому Світі. І хоча минуло майже 200 років від дня створення у Швеції інституту Омбудсмена, головне завдання народного правозахисника залишилося незмінним – здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав та свобод людини і громадянина, ефективно захищати ці права у разі їх порушення.
Важливо, що стаття 55 Конституції України, окрім судового захисту, гарантує кожному право звернення по захист своїх прав до Уповноваженого з прав людини, що піднімає на конституційний рівень інститут Омбудсмена в забезпеченні прав людини, запобіганні будь-яким формам дискримінації цих прав.
Необхідність запровадження такого інституту в Україні назріла давно. Тепер ні в кого не викликає сумнівів про те, що захист прав і свобод людини і громадянина в Україні покращився із створенням інституту Омбудсмена. Але економічна та соціальна криза в нашому суспільстві, на жаль, створює додаткові умови для масового порушення прав і основних свобод людини. Тому, звичайно, важко сподіватися на те, що за такий короткий час можливо докорінно змінити правову ситуацію в державі. Є перші здобутки на непростому шляху до формування демократичного суспільства, додержання принципів верховенства права. Але, я впевнений, Україна подолає цей шлях. Прийнятий на основі Конституції України 23 грудня 1997 р. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" передбаче створення "сильної" моделі омбудсмена.
15 січня 1998 р. набрав чинності Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". 14...

1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" від 23.12.1997р. № 77697-ВР Відомості Верховної Ради, 1998р. -№ 20. -Ст.99
3. Електронний вісник Уповноваженого з прав людини, №1, №2
4. Агеєв П. "Людина має право на звернення до Уповноваженого з прав людини чі ні ?" Урядовий кур"єр, 21.04.1998р. -Ст 14.
5. Білик І. "Правовий статус омбудсмена" Урядовий Кур"єр, 1997, № 35 -Ст.12
6.Давиденко Є. "Служба омбудсмена в Україні"Право України, 2001 -№ 6. стр.132-134.
7. Євітов В."Зарубіжний досвід францюзських посередних з прав людини" Український часопис з прав людини, 1995. -№2
8. Ждан О. "Людина має право на захист права?" Голос України, 23.03.1997р-Ст.5
9. Ролганчук А. "Омбудсмен – суддя без мантії (Впроваджена посада Уповноваженного Верховної Ради України з прав людини) Голос України, 10.12.1996р.-Ст.4
11. Ткаченко Ю. "Підстави та категорії визнання конституційності нормативно-правових актів" Право України, 2000. -№9 -Ст.26
12. Товт М. "Якому бути Закону україни про омбудсмена – Уповноваженого Верховні' Ради з прав людини?" Голос України, 04.02.1997р.-Ст.11
13. Товт М. "Права людини і права держави" Голос України, 04.01.1996р. -Ст.7
14. Тодика Ю. Марцеляк О. "Про створення системи Уповноваженого з прав людини в україні" Український часопис з прав людини , 1995. -№ 2 -Ст.8-
15. Фомін О, Орлік М. " Створення посади – омбудсмен" Фінанси України, 1997р. № 12Ст.34.
16. Хальота А. "Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховні Ради з прав людини" Право України, 2000. -№ 3.-Ст.ЗЗ.