Кваліфікація Злочинів

Актуальність питання, які стосуються кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті , визначається рядом обставин як теоретичного, так і практично-прикладного характеру.
Положення щодо співучасті у злочині, відповідальності співучасників традиційно містяться у законодавстві. Вперше в кримінальному законі визначення поняття співучасті було дано в Основах кримінального законодавства СРСР, а на сьогодні відображається в розділі VI “Співучасть у злочині” Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року. Виділення співучасть в окремий розділ Кодексу зумовлене специфікою цього інституту, поширеністю та підвищеною суспільною небезпекою групової злочинності.
В багатьох статтях Особливої частини Кримінального Кодексу (далі – КК) співучасть визначається найбільш небезпечною нормою злочинної діяльності або виділяється в самостійний кваліфікований склад злочину.
Співучасть в злочині розглядається як особлива форма скоєння злочину, що характеризується в ряді випадків більш високим ступенем суспільної небезпеки. Поєднання зусиль декількох осіб для скоєння одного і того ж злочину, взаємна підтримка співучасниками один одного, особливо при попередній змові про злочинну діяльність, не тільки можуть полегшити скоєння злочину, але й дозволяють нерідко спричинити більшу шкоду суспільним відносинам, забезпечити більшу латентність злочину.
Вчинення злочинів у співучасті досить часто зустрічається у правозастосовній практиці. У цілому приблизно третина всіх злочинів – це злочини, у вчиненні яких брали участь дві і більше особи. Великого поширення набула зараз організована злочинність У цілому від 30 до 40% злочинів вчинюються організованими групами злочинців, а в деяких особливо тяжких злочинах їх питома вага досягає 60%. Тому питання кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, часто постають у повсякденній діяльності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.
При цьому доводиться констатувати, що при їх вирішенні допускається немало помилок, свідченням чого є значна кількість...

1. Аветисян С. С. Соучастие в преступлениях со cпециальным составом. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
2. Альошин Д. П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті: Дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2002.
3. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — №5(57).
4. Андрушко П. П. Коментар до постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. №15 // Вісник Верховного Суду України. -2004. — №11.
5. Благав Е. В. Квалификация преступлений (теория й практика). -- Ярославль: Ярослав, гос. ун-т, 2003.
6. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии. К., 1969.
7. Бурчак Ф.Г. Соучастие. Социальные, криминологические й правовые проблеми. К., 1986.
8. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001.
9. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003.
10. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид, перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
11. Кримінальний Кодекс України, із змінами та доповненням станом на 1 липня 2008 р., видавничий дім. – К, 2008 р.
12. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. 3-є вид., перероб. і доп. -К.: Юридична думка, 2004.
13. Кримінальне право України. Загальна частина/За ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. — К.: Юрінком Інтер, 1997.
14. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. — М.: Юристі, 1999.
15. Куринов Б. А. Научные основи квалификации преступлений. — М.: Издательство Моск. ун-та, 1984.
16. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. — Харків, 2001,
17. Навроцький В.О. Основи кримінальне-правової кваліфікації. — К.: Юрінком Інтер, 2006.
18. Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. — СПб.:...