Поняття юрисдикції в адіміністративному праві

Сутність поняття адміністративної юрисдикції. Необхідність визначення сутності поняття «юрисдикція» випливає із наявності інших, альтернативних поглядів на структуру адміністративного процесу. Найпоширенішим з них є поділ всього масиву адміністративних проваджень на адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-регулятивні.
У першому випадку йдеться стосовно провадження у справах про адміністративні проступки, виконавче провадження, провадження щодо вжиття в адміністративному порядку заходів примусу, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами. Усі ці провадження є провадженнями з вирішення спору про право, їх результат — накладення стягнення і встановлення порушених правовідносин.
У другому — про провадження у справах розпорядчого, регулятивного характеру. Це провадження за пропозиціями і заявами, дозвільне провадження, реєстраційне провадження, установче провадження, кадрове провадження, адміністративно-договірне провадження. За цих проваджень спір щодо права відсутній. Результатом таких проваджень є формування, реорганізація, припинення управлінських відносин.
Не може бути сумніву щодо доцільності таких класифікацій. Виникає лише запитання про коректність використання термінів «юрисдикційні» чи «неюрисдикційні» провадження. Саме ця обставина змушує з'ясувати сутність поняття «адміністративна юрисдикція» і його кореляцію із законодавством України. Під «юрисдикцією» розуміється компетентність відповідних органів, посадових осіб розглядати юридичне значущі справи і приймати щодо їх вирішення юридичне обов'язкові рішення.

Сутність поняття адміністративної юрисдикції. Необхідність визначення сутності поняття «юрисдикція» випливає із наявності інших, альтернативних поглядів на структуру адміністративного процесу. Найпоширенішим з них є поділ всього масиву адміністративних проваджень на адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-регулятивні.
У першому випадку йдеться стосовно провадження у справах про адміністративні проступки, виконавче провадження, провадження щодо вжиття в адміністративному порядку заходів примусу, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами. Усі ці провадження є провадженнями з вирішення спору про право, їх результат — накладення стягнення і встановлення порушених правовідносин.
У другому — про провадження у справах розпорядчого, регулятивного характеру. Це провадження за пропозиціями і заявами, дозвільне провадження, реєстраційне провадження, установче провадження, кадрове провадження, адміністративно-договірне провадження. За цих проваджень спір щодо права відсутній. Результатом таких проваджень є формування, реорганізація, припинення управлінських відносин.
Не може бути сумніву щодо доцільності таких класифікацій. Виникає лише запитання про коректність використання термінів «юрисдикційні» чи «неюрисдикційні» провадження. Саме ця обставина змушує з'ясувати сутність поняття «адміністративна юрисдикція» і його кореляцію із законодавством України. Під «юрисдикцією» розуміється компетентність відповідних органів, посадових осіб розглядати юридичне значущі справи і приймати щодо їх вирішення юридичне обов'язкові рішення.