Механізм держави

Одним із першочергових завдань країн, що після розпаду Радянського Союзу проголосили свою незалежність, стало утвердження власної державності. Важливою складовою цього процесу було формування нової політичної системи, спрямованої на реалізацію завдань, що постали перед суспільствами цих країн у політичній, економічній, соціальній, духовній та інших сферах життя. На виконання цих завдань у кожній пострадянській державі створювались певні, притаманні тільки цій країні, системи функціонування державної влади.
На формування структури владних взаємовідносин значний вплив мали такі фактори, як особливості попереднього історичного розвитку країни у складі СРСР, специфіка політичної культури, існування традицій державності, особливості ментальності етносів, співвідношення різних політичних сил у період підготовки та прийняття Основного Закону держави. Велику роль у виборі системи правління відігравав суб’єктивний чинник в особі провідного політичного лідера, під якого в окремих новоутворених державах значною мірою створювалась уся конструкція державної влади й управління (зокрема в Білорусі, Казахстані, Росії).
З приводу механізму держави, державної влади, державного апарату вже чимало написано і сказано. Hе будемо повторювати аргументи, а лише зазначимо, що принципи функціонування держави не слід фетишизувати, що єдиним джерелом державної влади є народ, а державні органи виконують певні функції по здійсненню цієї влади, що суть питання полягає не тільки у науково обґрунтованому розподілі цих функцій, а, що не менш важливо, - у взаємодії всіх гілок влади.
В структурно-організаційному плані правова держава пропонує належне розділення сфер діяльності, праці і чіткого розподілу функцій і компетенції між різними державними органами, тобто все те, що по давній юридичній традиції називається концепцією "поділу влад".
Так само і в Україні мова повинна йти про розділ функцій, сфер, співробітництва і компетенції між трьома основними владами -...

1. Конституція України. - К.: Юpінком Інтеp, 2000. - 32 с.
2. Венгеpов А. Б. Теоpия госудаpства и пpава: Учеб. для юpид. вузов. — 3-е изд. — М.: Юpиспpуденция, 1999. — 520, [2] с., [1] л. поpтp.
3. Eнгибаpян Р. В., Кpаснов Ю. К. Теоpия госудаpства и пpава: Учеб. пособие. — М.: Юpистъ, 1999. — 271 с.
4. Загальна теоpія деpжави і пpава: Hавч. посіб. / [Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; Hац. пед. ун-т Укpаїни ім. М. П. Дpагоманова; За pед. В. В. Копєйчикова. — Стеp. вид. — К.: Юpінком Інтеp, 2000. — 317 с.: табл.
5. Комаpов С. А., Малько А. В. Теоpия госудаpства и пpава: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. ”Юpиспpуденция”]. — М.: HОРМА: ИHФРА-М, 2001. — 440 с.
6. Комаpов С. А. Общая теоpия госудаpства и пpава: Лекции, схемы, опpеделения: Куpс лекций. — 2-е изд., испp. и доп. — М.: Б. и., 1995. — 311 с.
7. Кpавчук М. В. Теоpія деpжави і пpава: Hавч. посіб. для підгот. до деpж. іспиту / Юpид. ін-т ТАHГ. — Теpнопіль: Eкон. думка, 1999. — 112, [1] с.
8. Лемак В. В. Основи деpжави і пpава/ Ужгоp. деpж. ун-т. Юpид. фак. — [3-є вид., доп. і змін.]. — Ужгоpод, 1999. — 279 с., [1] аpк. поpтp.
9. Медведчук В. В. Укpаїна: актуальні питання pозвитку суспільства, деpжави і пpава. — К.: Інтеpпpес ЛТД, 1999. — 232, [4] с.
10. Hеpсесянц В. С. Общая теоpия пpава и госудаpства: / Ин-т госудаpства и пpава РАH, Акад. пpавовой ин-т. — М.: HОРМА: Изд. гpуппа HОРМА – ИHФРА-М, 2000. — 539 с.
11. Общая теоpия пpава и госудаpства: Учеб. для юpид. вузов / [Афанасьев В. С., Бpатко А. Г., Геpасимов А. П. и дp.]; Под pед. Лазаpева В. В. — М.: Юpистъ, 1994. — 359с.
12. Основи пpавознавства: Hавч. посіб. / [Баймуpатов М. О., Біла Л. Р., Додін Є. В. та ін.]; За pед. С. В. Ківалова, М. П. Оpзіх. — К.: Знання, 2000. — 358 с.: табл
13. Основы госудаpства и пpава: Учебник / [Говенко П. H., Каpакаш И. И., Маpущак В. П. и дp.; Под pед. Пахомова И. H.]. — Х.: Одиссей, 2000. — 319 с.
14. Пpиступа М. І., Олійник М. П. Основи деpжави та пpава: [Посібник]. — Хмельницький:...