Обєктивні та субєктивні ознаки співучасті. Форми співучасті

В останні роки в Україні спостерігається істотний зріст злочинності в кількісному виразі і зміні його якісних характеристик. Зокрема постійно швидко розростається і набирає силу організована злочинність. Поняття “організована злочинність” не вживалося в науці кримінального права, оскільки радянські вчені виходили з того, що в нашому суспільстві немає місця для організованої злочинності1. Насправді ж цей вид злочинної діяльності мав місце завжди, але останнім часом він набрав значного розмаху, чим змусив звернути на нього увагу як на специфічне злочинне явище.
Ефективність боротьби з організованою злочинністю передбачає вирішення ряду проблем економічного, політичного і правового характеру. Говорячи про правові проблеми, потрібно відзначити їх багатогранність.
Організована злочинність як соціально-правове явище виростає з групової злочинності і є її вищим проявом2. Усі групові злочини здійснюються у співучасті. Тому проблема застосування інституту співучасті в оперативній і слідчій практиці є однією з центральних проблем правового характеру в боротьбі з організованою злочинністю. Особливо гостро стоїть питання про недосконалість інституту співучасті, а конкретно по відношенню до форм співучасті. Чинним законодавством інститут співучасті розглядається як умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. А це означає, що в правоохоронній діяльності досить проблемним залишається питання про залучення до кримінальної відповідальності лідерів високоорганізованих злочинних організацій, що не приймають особистої участі в організації і вчиненні конкретних злочинів, а виконують лише свого роду ідеологічні функції1. Зрозуміло, що без залучення до кримінальної відповідальності таких лідерів не можна говорити про ефективність боротьби з організованою злочинністю.
Наступна проблема пов'язана з використанням інституту співучасті в оперативно-розшуковій діяльності органів СБУ для боротьби з організованою злочинністю. Виходячи з проблем, з якими...

Визначення поняття співучасті, як і іншого інституту кримінального права, важливе не тільки з пізнавальної точки зору. Якщо воно вірно відображає найбільш загальні і характерні ознаки конкретного кримінально-правового інституту, то його практичне значення беззаперечне. Таке визначення дозволяє правильно орієнтувати судову практику, чітко відокремлювати кримінально-карані дії від кримінально-некараних.
Поруч із законодавчим визначенням поняття співучасті, що міститься в статті 26 Кримінального кодексу України, у кримінально-правовій літературі зустрічається ряд визначень співучасті, що у більшій чи меншій мірі відрізняються як від законодавчого визначення, так і один від іншого.
Не існує однакових поглядів і по більш загальному питанню - є чи законодавче визначення співучасті універсальним, чи охоплює усі випадки вчинення одного злочину декількома особами. Кримінальний закон дає наступне тлумачення поняття співучасті: “Співучастю в злочині визнається умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину” (ст. 26 КК України).

1. Кримінальний кодекс України: Науково–практичний коментар за ред. Мельника М.І. і Хавронюка М.І. – К.: “Каннон”, 2001.
2. Закон України “Про організаційно–правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.93р.
3. Бурчак Ф.Г. Співучасть : соціальні, кримінологічні і правові проблеми – К.: Вища школа. - 1986. – 221с.
4. Богатіков Д.І. Співучасть у державних злочинах - М., 1968. – 140с.
5. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому криминальному праву. - М.: Госюриздат. - 1959. с.255.
6. Гуров А.И. Организованная преступность – не миф, а реальность. – М., 1992. – 83с.
7. Дьяков С.В. Карпушин М.М. Криминально-правовая оценка оперативної информации. – М., 1988. -- 128с.
8. Гашакрабов Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. – Свердловск. 1973. – 140с.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина загальна – К.: Наукова думка. – 1996.— с.248-264.
10. Співучасть у злочині. Навчальний посібник за ред. Кондратьєва Я.Ю.— К., 1997. – 59с.
11. Співучасть у злочині. Підручник під ред. Єфімова П.В. – Свердловськ. 1962. - 230с.
12. Савченко Д.А. Правове регулювання боротьби з організованою злочинністю й удосконалення норм про відповідальність за співучасть // Правові аспекти боротьби з организованою злочинністю (матеріали науково-практичної конференції). - К., 1991. – 203 с.
13. Смірнов В.Г. Поняття причетності по радянському кримінальному праву. – Л.: Видання. -- 1957. – с. 87.
14. Владимиров В.А. Преступление, совершённое соучастниками. – М.: Госюриздат, 1961. – с.96.
15. Тельнов П.Ф. Відповідальність за співучасть у злочині. – М.: Юр.літ., 1974р. -- с.208.
16. Трайнін А.Н. Деякі питання співучасті // Соц. Законність. – 1957р. №2.
17. Шнейдер М.А. Співучасть у злочині по радянському кримінальному праву. – М., 1958р. – с. 98.