Обмежена осудність

Демократичні перетворення, що відбуваються у суспільстві, прагнення правосуддя до максимальної індивідуалізації вироків, які ухвалюються, вимагають подальших наукових розробок, як у галузі юриспруденції, так і судової психіатрії . Одним з таких важливих і складних напрямків на даний час – є дослідження контингентів осіб з психічними порушеннями психопатичного рівня, які скоїли правопорушення нової кримінально правової конструкції – обмежена осудність.
Колишнє українське законодавство й доктрина вітчизняної судової психіатрії визнавали що суспільно-небезпечне діяння може бути вчинене особою у стані осудності чи неосудності . Але судова практика свідчить, що досить часто зустрічаються випадки ( до 60% злочинів проти життя та здоров’я , коли злочини вчинюють особи , що страждають на психічний розлад , який не виключає осудності , але здійснює вплив на інтелектуально вольову сферу , що породжує дефекти мислення і волі , тобто грає суттєву роль в причинності (етиопатогенезі) злочинної поведінки ,і що визначає занижену здатність усвідомлювати свої діяння і керувати ними . В подібних випадках мова іде про патологічні стани , коли здатність особи усвідомлювати свої діяння і керувати ними не втрачена повністю , але у порівнянні з нормальною , реально знижена (обмежена). Тому такий підхід не дозволив при призначені покарання належним чином забезпечити вимоги закону про всебічне врахування особливостей, що характеризують особу злочинця, надати юридичну оцінку не тільки особистості винного, але і самому злочину, в багатьох випадках – правильно кваліфікувати вчинене та призначити адекватне покарання . Крім того, висловлюються думки, що стосовно засудженого з психічними аномаліями покарання не досягає своєї мети – виправлення злочинця, що в цілому призводить до рецидивів злочинів .
Розв’язання проблеми обмеженої осудності, деталізація ознак (критеріїв) обмеженої осудності, вироблення пропозицій щодо її ефективного застосування тощо необхідні для уникнення можливих...

1.Конституція України від 28 червня 1996 р.
2.Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001.- 240 с.
3.Кримінально – процесуальний кодекс України (за станом законодавства на 20 вересня 2001 р.).-К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2001.-268 с.-(Кодекси України).
4.Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. (розділ 2).
5.Постанова ПВС №2 від 19 березня 1982 р. “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру”.
6.Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельникова, М. І. Хавронюка.-К.: Каннон, А. С. К., 2002. – 1104 с.
7.Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М. Й.-К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.-656 с.
8.Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. Під загальною ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г.-К.,-“Форум”, 2001., у 2-х ч.
9.Антонян Ю. М., Гульдан В. В. Криминальная патопсихология. — М., 1991.
10. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность й психические аномалии. — М., 1987.
11.Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. — М.,1958.
12.Судебная психиатрия / Отв. ред. А С. Дмитриев, Т. В. Клименко. — М., 1998.
13. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. Ред. Клименко В. А. Та Мельник М. І.-К., Правові джерела, 2002.- 432 с.
14.Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація.-Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.- 416 с.
15.Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: Автореф. дис. канд. юр. наук (12.00.08)/ НАВСУ. – К, 2001.
16.Баженов Н.Н. История московского долгауза. М.,1908.
17. Советское уголовное право. Общая часть: Учебн. пос. / Г. А. Кригер, В. Наумов, Ю.М. Ткачевский и...