лобна частина кори великих півкуль головного мозку

Вступ

Актуальність дослідження.Об΄єктивна логіка розвитку психологічних знань потребує з΄ясування поняття відображення , яке є ключовим у теоретичній психології . Перед усім це пояснюється тим , що в цьому понятті міститься ідея розвитку та функціонування різних рівнів та форм існування – від простих до складних. Погляди на фізіологічні механізми поведінки неодноразово змінювались . Було переконливо доведено , що певний рівень поведінки та життєвих можливостей організму залежить не лише від спеціалізації органів , а й від особливостей їх взаємозв΄язку.
Психіка являє собою властивість мозку , а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів. Об΄єднуючись у структури , вони забезпечують сприйняття і переробку інформації , прийняття рішень иа їх виконання , орієнтацію організму в середовище , його активну поведінку . Тому знання анатомо-
фізіологічних особливостей нервової системи людини необхідні для розуміння матеріальної основи психіки.
Головний мозок людини займає всю порожнину черепа , кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. У процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа. Зовні мозок нагадує драглисту масу жовтуватого кольору, тому раніш вважали , що це речовина , яка охолоджує кров , і при бальзамуванні трупів його не зберігали.
Середня маса мозку , у чоловіків 1375 г , у жінок 1275 г. Довгий час панувала думка , що від маси мозку залежать розумові здібності людини : чим більше маса мозку , тим обдарованіша людина . Але , як з΄ясувалося пізніше , це не так. Отже , поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з΄ясована гранична маса мозку це 900 грам , за межою якої він вважається неповноцінним.
Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті І.М. Сеченовим і І.П. Павловим і їх послідовниками принципи...

ВИСНОВОК

Усі фізіологічні процеси в організмі людини підпорядковані нейрогуморальної регуляції. Нервова регуляція здійснюється за допомогою нервової системи. Вона сприймає зовнішні подразнення та зміни внутрішнього середовища і коригує роботу організму , зумовлюючи його функціональну єдність. Основними структурними елементами нервової системи є нейрони , з яких побудовані функціональні елементи нервової системи – рефлекторні дуги. В основі діяльності нервової системи лежить рефлекс – відповідь організму за участю нервової системи.
Нервова система поділяється на центральну та периферичну . За основну коригуючу діяльність у нервовій системі відповідає великий мозок.
Усілякі зміни зовнішнього і внутрішнього середовища організму сприймаються спеціалізованими структурами – рецепторами , чутливими нервовими закінченнями аналізаторів . Рецептори розрізняють за розташуванням та функціями. Регуляція фізіологічних систем організму , його рухової активності вважається нижчою нервовою діяльністю . Здійснення поведінкових реакцій і психічних процесів є проявом вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність вивчає фізіологічні процеси , що відбуваються під час психічних процесів і є їхньою матеріальною основою. Психічні процеси і робота фізіологічних систем організму взаємопов΄язані. У процесі еволюції тварин і людини закріпилися стабільні форми реакцій на зміни зовнішнього середовища , які називаються безумовнорефлекторними. Систему природжених безумовнорефлекторних поведінкових реакцій , пов'язаних із продовженням і збереженням виду , називають інстинктами .
Умовні рефлекси дають змогу людини пристосувати свою повединку відповідно до змін зовнішнього середовища. Утворюються умовні рефлекси на базі безумовних. Основою механізму утворення умовних рефлексів є встановлення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу й умовного подразника.
За формою умовні рефлекси бувають : збіжними , запізнювальними , слідовими ,...