Дидактичні ігри на уроках української мови

1.1. Гра як філософська категорія і психолого-педагогічний феномен.

Дитяча гра здавна привертала до себе увагу філософів, соціологів, антропологів, біологів, мистецтвознавців, етнографів особливо педагогів і психологів. Перш за все тому, що була такою важливою для самої дитини. У наслідок цього виникало багато теорій та поглядів різних вчених щодо гри. На виявлення суті гри спрямовували свої наукові пошуки найвідоміші вчені, такі як Є. Берн, М. Гайдеггер, Й. Гейзінга, А. Макаренко, Ф. Шіллер, З. Фрейд, Д. Ельконін та багато ін.
Чи не першим свою теорію запропонував видатний український вчений-педагог К. Д. Ушинський, видавши у 1867 році фундаментальне дослідження «Людина як предмет виховання». За К. Д. Ушинським головною функцією гри є розвиток уяви, фантазії.
«Для дитини гра - дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та що, її оточує. Цікавіша вона для дитини саме тому, що зрозуміліша, а зрозуміліша вона тому, що частково є її власним творінням. У грі дитина живе і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж сліди дійсного життя, в яке вона не змігла ще увійти через складність його явищ і інтересів. У дійсному житті дитина – істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно захоплена течією, життя, у грі ж дитина – вже зріла людина, що пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями» [7; 439].
Гра – спосіб проникнення в дійсне життя, посильний для дитини спосіб увійти до всієї складності життя дорослих, що оточує її. «Але якщо дитина більше і діяльніше живе в грі, ніж у дійсності, то, дійсність, що оточує її, має сильний вплив на її гру, вона дає для неї матеріал набагато різноманітніший і дійсніший того, який пропонується іграшковою лавкою” [7; 23].
Ушинський заперечує можливість керівництва гри з боку дорослих, таким чином дорослі можуть лише поставляти матеріал для гри але не втручатися в неї.
Однією з таких є теорія К. Грооса (була панівною в зарубіжній психології до 30-х рр. ХІХ ст.), яку підтримував У. Штерн. Саме...