«Захист цивільних прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб»

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є захист законних прав громадян. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання" [1]. Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою. Цивілізоване суспільство не можливо уявити без наявності певних прав і свобод кожного його учасника, що забезпечують кожному можливість бути самостійним суб’єктом суспільного життя. Держава зобов’язана забезпечити реалізацію і захист суб’єктивних прав. В умовах побудови правової держави однією з гарантій прав і свобод учасників цивільних відносин є правовий захист. Сучасне становище малолітніх та неповнолітніх в Україні викликає обґрунтоване занепокоєння в суспільстві та вимагає принципово нових підходів до захисту їх прав у тому числі і прав цивільних. Якщо оцінювати механізм, який нині діє в Україні в частині державної політики у сфері забезпечення прав та інтересів дітей, слід зазначити що не дивлячись на те, що даним питанням і приділяється увага, але в своїй більшості це призводить до дублювання різнопідхідного відношення до одних і тих же питань, що вказує на відсутність державної координації державних органів з цього важливого питання. В підтвердження цього можна зазначити, що у структурі Міністерства праці, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціального захисту, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ створено управління, що займаються питаннями забезпечення інтересів дітей [11, c.47]. Однак при такій кількості управлінь в Україні відсутній національний механізм «забезпечення реалізації та контролю за додержанням норм законодавства про права дитини» [12, c.15]. Оскільки малолітні та неповнолітні є особливо вразливою соціальною категорією...

Таким чином малолітні та неповнолітні особи, іншими словами діти, є особливо вразливою соціальною категорією громадян, захисту їх прав та законних інтересів присвячено низку законодавчих актів як вітчизняного, так і міжнародного права. Однак разом із цим механізм проведення державної політики у галузі прав дитини залишається незавершеним, а проблема захисту прав дитини в Україні постає такою, що потребує вирішення як на рівні міжнародних правових відносин, так і на рівні національного законодавства держави. Через свій незначний вік, недостатній психічний та фізичний розвиток особливістю захисту цивільних прав малолітніх та неповнолітніх осіб є те, що в більшості випадків такий захист від їх імені здійснюють їх законні представники: батьки, опікуни, піклувальники, усиновителі, органи опіки та піклування тощо. Основною формою захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб все ж таки є юрисдикційна, адже знову ж таки враховуючи вік таких осіб, їх недостатній фізичний та психічний розвиток порівняно із дорослими особами, їм часто досить важко вдаватися до самозахисту. Основні положення стосовно захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб можна звести до наступних. Так, ст. 56 Сімейного Кодексу України говорить про те, що дитина має право на захист своїх прав і право на захист від зловживань з боку батьків. Захист прав і законних інтересів здійснюється батьками, а у випадках, передбачених Сімейним кодексом (зокрема, коли органом опіки і піклування встановлено, що між інтересами батьків і дітей є суперечності, батьки позбавлені батьківських прав, громадяни, чия дієздатність обмежена унаслідок зловживання алкоголем) органом Опіки і піклування, прокурором, судом. При порушенні прав і законних інтересів дитини, при зловживанні батьківськими правами, жорстокому обігу дитина має право звернутися за їх захистом до органу Опіки і піклування при адміністрації району, а після досягнення 14-ти років в суд. Посадовці організації, інші громадяни, яким стане відомо про загрозу...