Філософсько-правові аспекти смертної кари

Право на життя - найголовніше з усього комплексу прав людини. Вартість людського життя не йде у жодне порівняння з іншими вартостями. Важливе місце в охороні особистості займає кримінальне законодавство. Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за найбільш тяжкі порушення закону - за злочини. Серед злочинів, які посягають на особистість, найбільш тяжкими є злочини проти життя. Тому, що вони посягають на життя людини - благо яке їй дається тільки раз. Актуальною в даний момент в багатьох державах світу є проблема смертної кари.
В будь-якій країні смертна кара - це не тільки інститут кримінального права, не тільки інститут кримінальної політики, це феномен соціально - культурний. Ця думка формується на основі дуже складної взаємодії різних соціальних факторів. Недопустимість відміни смертної кари суспільною думкою - один з основних аргументів прибічників цієї міри.
Проблема смертної кари, в даний момент все ще залишається дуже актуальною в багатьох державах світу. З прийняттям Україною незалежності, перед нею постала проблема вводити чи не вводити смертну кару в новий кримінальний кодекс.
Проблема смертної кари, тобто умисного позбавлення життя людини державою за скоєння нею злочину, існує приблизно стільки, скільки нараховує історія людського суспільства [7; c. 150].

Таким чином наявність смертної кари в історії людства є закономірністю розвитку суспільства. Виникнувши як знаряддя кровної помсти її далі взяла на озброєння держава як засіб кримінального покарання за найтяжчі злочини. Протягом майже всього історичного розвитку людського суспільства існування цієї міри покарання не викликало значних сумнівів. Необхідність існування смертної кари та її застосування знаходимо навіть у святому письмі. Однак протягом останнього відносно невеликого проміжку часу виникла тенденція до засудження смертної кари як міри покарання. Виникли думки та аргументи щодо недоцільності чи несправедливості існування смертної кари. Найважливішим аргументом в підтримку смертної кари є твердження про її стримуючий вплив на можливих злочинців. Серед інших запобігання новим тяжким злочинам, принцип справедливої відплати за тяжкі злочини тощо. Підтримуємо думку про недоцільність існування смертної кари. На нашу думку це обумовлено тим, що по-перше не можна, наприклад за вбивство відплачувати ти же самим, це не вирішує проблему в цілому, по-друге статистика свідчить, що в країнах, де існує смертна кара тяжких злочинів скоюється, як не дивно, не менше, ніж у тих, де вона відмінена; по-третє вважаємо, як вже доведено, ніщо жодним чином не карає людину більш жорстоко, ніж моральні чи психологічні страждання, а також втрата особистої свободи та інших благ. Ті муки морального характеру, що людина відчуває протягом досить нетривалого часу, очікуючи виконання смертного вироку, на нашу думку, всеодно незпівставні з тими, що людина буде відчувати протягом всього життя, будучи довічно ув’язненою. На спростування аргументу відносно того, що на довічне утримання злочинців витрачаються значні кошти держави та суспільства відповімо тим, що установи відбування покарань у більшості випадків є самовідплатними та утримуються, переважно не за кошти державного бюджету, а за рахунок праці самих засуджених. Звичайно при вирішенні питання про існування смертної кари необхідно...