Конституція України: основний Закон держави та суспільства

ВСТУП
У демократичному суспільстві Конституція має особливе значення, яке ще більше зростає в перехідні періоди, коли мова йде про конкретні як у політичній, так і економічній системі суспільства зрушення. Сучасний політико-правовий розвиток української держави і суспільства в більшості випадків визначається процесом запровадження в життя норм Конституції України, яка, як Основний Закон держави, має можливість активно впливати на всі сфери життя суспільства.
Прийняття п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 pоку Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 pоку незалежності України і схвалення 1 грудня 1991 pоку всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.
Сучасна Конституція України - найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна здобула свій Основний Закон – необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком. Конституція 1996 року закріпила статус незалежної України – рівноправного учасника міжнародних відносин.
Питання щодо статусу Конституції України як Основного Закону держави набуває актуальності на даному етапі розвитку української державності у зв’язку з внесенням змін до Конституції України, про що свідчить Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, яким признані неконституційними зміни, внесені до Конституції Законом України № 2222 від 8 грудня 2004 року «Про внесення змін до Конституції України».
Предметом дослідження при виконанні даної курсової роботи були історичні аспекти виникнення конституційної думки в України, зміст та значення Конституції України, а саме закріплення в ній конституційного статусу людини та громадянина, положення органів державної влади та місцевого самоврядування, а також перспектива подальшої розбудови правової держави та...

ВИСНОВОК
Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, являє собою Основний Закон нашої держави, що створює підгрунтя для подальшого розвитку правотворчого процесу в нашій країні. Поява Конституції стала одним з етапів процесу державотворення, продовживши конституційні традиції, що мають витоки ще з часів «Руської Правди», «Конституції» Пилипа Орлика, проектів Конституцій Георгія Андрузького та М. Дрогоманова.
Конституція України містить 15 розділів, 161 статтю. Вона проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади – народ. Конституція визнає принципи поділу влади і верховенства права.
Треба також звернути увагу на те, що Конституція України приділяє велику увагу правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина, які закріплені у Розділі 2.
Велику увагу приділено в Основному Законі характеристиці системи органів державної влади і місцевого самоврядування, елементами якої є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади, прокуратура, органи правосуддя, державні органи Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, Конституційний Суд України. Треба також наголосити на тому, що у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України неконституційними зміни до Конституції України, внесені Законом України № 2222 від 8 грудня 2004 року, Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону, що відобразилося на статусі і повноваженнях державних органів та органів місцевого самоврядування.
Юридичне оформлення Основного Закону в Україні стало своєрідним поштовхом до активізації процесу подальшої розбудови правової держави та громадянського суспільства. На конституційному...