Загальна характеристика законодавства України у сфері охорони авторського права та суміжних прав

Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно — дещо більше 200 років тому, — термін, з істо¬ричної точки зору, мізерно малий. І відносилася вона тільки до дея¬ких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, — творів літератури і ми¬стецтва, а також винаходів.
Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному грома¬дянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор¬чості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні ме¬ханізми захисту авторських прав, прав промислової власності, мо¬ральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Країни приймають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини:
по-перше, вони прагнуть законодавчо оформити немайнові та майнові права творців на їхні твори і право суспільства на доступ до цих творів;
по-друге, уряди свідомо прагнуть заохочувти творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного та соціального розвитку.
У цілому законодавство у сфері інтелектуальної власності прагне захистити інтереси авторів та інших творців інтелектуальних товарів і послуг шляхом надання їм певних визначень, обмежених у часі прав, що дозволяють їм контролювати використання їхньої творчої діяльності. Причому ці права стосуються не матеріального об’єкта, у якому може бути втілений результат творчої праці, а продукту діяльності людського розуму як такого.

Авторське право і суміжні права охороняють права автора твору, створеного в результаті творчої інтелектуальної праці. Вони стосуються особливих форм творчості, що мають відношення головним чином до засобів масових комунікацій – не тільки до друкованих публікацій, а йдо радіо- та телепередач, прокаиу фільмів, комп’ютерних систем збереження та відтворення інформації.
Авторське право охороняє форму вираженя ідеї, а не самі ідеї. Як тільки ідеї втілюються в матеріальний носій, виникає правова охорона форми твору– розташування слів, нот, знаків. В об’єктивному змісті авторське право являє собою сукупність правових норм, що регулюютьвідношення з приводу створення і використання творів, літератури, мистецтва. У суб’єктивному змісті авторське право – це особисті немайнові та майнові права, що належать особам, котрі створили твори науки, літератури, мистецтва.
Права, які стосуються виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення прийнято називати “сміжними правами” тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом.
Для того, щоб навчитися вчасно виявляти у своїй продукції, роз¬робках створювані при цьому об'єкти інтелектуальної власності, не¬обхідно набути певних знань у зазначеній сфері. Це дасть можливість одержати не тільки право на охорону інтелектуальної власності в країні та за кордоном, а й перетворити її у особливо конкуренто¬спроможний на ринку товар, нерідко дуже дорогий і високоприбут¬ковий, в разі правильного його використання.