Крадіжка

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України). Стаття 13 Конституції України наголошує, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності.
Конституційні економічні права і свободи громадян України, їх проголошення і захист мають особливе суспільне значення, оскільки економічна свобода власності є підгрунтям політичної, національної та релігійної свободи.
Законом України «Про власність» закріплено три рівноправні форми власності – державну, колективну та приватну. У статті 2 вказаного закону визначається, що право власності – це врегульовані законом суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин України має право володіти, користуватись і розпоряджатися майном особисто чи спільно з іншими».
Таким чином, економічні відносини власності – це забезпечена суспільством і державою можливість володіти, користуватися і розпоряджатися предметами власності.
Суспільна сутність відносин власності полягає в тому, що власник має можливість володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, а всі інші члени суспільства зобов’язані не перешкоджати йому в його можливостях, не руйнувати їх. Саме тому держава закріплює економічні відносини власності правовими нормами – заборонами, головною з яких є норма – заповіді: «не вкради».
Охоронювані законом можливісті власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном і об’єктом посягань злочинів проти власності. На ці можливості власника посягають всі злочини проти власності, на час чи назавжди руйнуючи (пошкоджуючи) їх. Суспільна сутність і шкідливість злочинів проти власності полягає в тому, що вони руйнують, пошкоджують чи зовсім знищують (анулюють),...