Поняття та критерії неосудності

Вимоги кримінального закону, задачі, що стоять перед ним, можуть бути виконані тільки в тому разі, якщо вони адресуються особам, які можуть розуміти соціальну суть своїх дій та керувати ними, тобто осудним особам. Тому всебічне вивчення законодавства, чітке визначення понять осудності і неосудності, являється однією з найважливіших проблем юридичної науки.
Проблема осудності та неосудності має не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення. Вироблення надійних критеріїв розмежування осудності від неосудності значно сприяло, уточненню правового положення особистості в нашій державі, подальшому укріпленню законності у сфері боротьби із злочинністю, а також в галузі попередження суспільно небезпечних діянь неосудних.
Актуальність вчень про осудність та неосудність пояснюється цілою низкою причин:
- значення осудності, як основного принципу кримінального права
- наявність цілої низки прогалин та протиріч між нормами кримінального законодавства:
зміни в суспільстві поставили перед юридичною наукою цілу низку нових питань, пов'язаних з осудністю та відповідальністю осіб у процесі їх взаємодії з різними технічними засобами та системами, що відносяться до витоків підвищеної небезпеки;
неповна та недостатня розробка проблеми.
Багато питань все ще залишаються дискусійними та певним чином не розкритими.
Значення дослідження різних аспектів проблеми осудності - неосудності виходить за межі кримінального права та потребує комплексного підходу та спільних зусиль юристів та представників різних галузевих наук: філософії, соціології, психології, генетики, психіатрії та ін.
Термін та поняття " неосудність " являється висловленням юридичної мови, якою користується сучасна наука і практика кримінального права. Термін та поняття " неосудність " вказує на неможливість накладення на неосудного вини та кримінальної відповідальності, тому що вина являється показником злочину, за який суб'єкт несе відповідальність.
Норма про неосудність в законодавстві України...

Таким чином в даній курсовій роботі зроблено спробу комплексно розглянути проблеми неосудності. Виявляється беззаперечним, що злочинність осіб, які мають дефекти психіки - велика теоретична та організаційно-практична проблема. Аналіз літератури дає підстави вважати, що вже зараз маються певні можливості удосконалення практики законодавчих заходів у боротьбі з протиправними діяннями осіб з психічними аномаліями. Реалізація їх на практиці могла би принести позитивні результати.
Посиленню боротьби із суспільно-небезпечними діяннями осіб, які мають психічні аномалії, сприяла би подальша наукова розробка даної проблеми, тому що з впевненістю можна говорити про недостатню розробленність та спірність майже усіх аспектів проблеми неосудності.
Актуальна задача в цій галузі науки - дослідження різних сторін протиправної поведінки таких осіб не тільки на кримінологічному, але й на психологічному, психіатричному рівнях із урахуванням виду психічних аномалій.
Потребує дослідження розповсюдженність та вплив на протиправну поведінку інших розладів психічної діяльності, деяких соматичних захворювань та пов'язаних з ними порушень психіки.
Отже слід зробити висновок, що подальша розробка у комплексному аспекті вчення про неосудність покликана збагатити юридичну науку та практику.