Виникнення альтернативної школи політичної економії. Німецька національна політекономія

Німеччина XIX ст. — це країна, що складалася з політично й еко-номічно відособлених держав, об'єднаних у конфедерацію за націо-нальною ознакою. їхня економічна відособленість базувалась на фео-дальних відносинах, нерозвиненій індустрії, політичному проти¬борстві та державній регламентації всіх сфер економічної діяльності.
Чи не найнаочнішою ознакою відсталості Німеччини (і важли¬вим чинником такої відсталості) було існування митних кордонів між окремими державами конфедерації. У самій тільки Пруссії іс¬нувало майже 70 різних торгових тарифів.
Цікаво, що ці митні перешкоди не стосувались відносин з держа¬вами за межами зовнішніх кордонів Німеччини. Німецькі держави закривали свої кордони тільки одна для одної, тому індустріально розвинена Англія за короткий час спромоглася заполонити своїми дешевими товарами всю Німеччину, завдавши шкоди її торгівлі та нерозвинутій іще промисловості. Необхідна була негайна митна реформа. її було проведено 1818 p., коли Пруссія створила власне торгове об'єднання, ліквідувавши внутрішні митні кордони і скасу¬вавши всі митні податки, які перешкоджали вільному ввезенню си¬ровини, та встановивши невисоке мито на ввезення мануфактурних товарів.
Ця реформа мала певні позитивні наслідки, але не поліпшила стану німецької економіки в цілому. Ставало все очевиднішим, що часткове реформування торгово-економічних відносин не вирішує проблем суспільства. Необхідною була політика, яка б створила умови для вільного економічного розвитку всіх німецьких держав.
На той час Німеччина вже мала давні традиції історико-філософських досліджень, але зовсім не провадились системні економі-ко-теоретичні дос-лідження.
Поширення ідей побудови єдиної могутньої німецької держави, що передувало зародженню національної економічної теорії в Німе¬ччині, дістало назву «романтичного руху». Романтизм базувався на вченні філософа й історика Іммануїла Канта (1724—1804 р.р.), який наголошував на значенні морального закону й морального самовиз¬начення і стверджував,...

Тема контрольної роботи «Виникнення альтернативної школи політичної економії. Німецька національна політекономія» з дисципліни «Політична економія».
У XIX ст. доктрина Адама Сміта користувалася загальним ви-знанням, залишаючи далеко позаду інші економічні теорії. Хоча по-слідовники класичної школи пропонували власні корективи та до¬повнення до класичної теорії, різноманітні трактування її, кілька фундаментальних принципів, декларованих Смітом, залишалися не¬доторканними протягом тривалого часу — це, зокрема, методологія (філософія) дослідження, принцип невтручання держави в економі¬ку та свобода міжнародної торгівлі.
Серед критиків ідей класичної школи, щоправда, траплялись ав¬тори, які не погоджувалися з тим, що капіталізм є досконалим і справедливим устроєм, але й вони визнавали принципи лібералізму, саморегулювальну здатність ринкової економіки. Ні Сісмонді, ні Прудон, ні соціалісти-рікардіанці, ні соціалісти-утопісти не спромог¬лися вийти за межі аналізу, запропоновані класичною школою.
Проте існував і інший напрям, який тривалий час залишався поза увагою економістів-дослідників, оскільки його представники споча¬тку лише піддавали сумніву засадні принципи класиків, але не про¬понували власної теорії.
Критика була спрямована проти самої філософії, методів дослі-дження, якими користувалася класична політекономія. Філософія класичної школи була індивідуалістичною та гедоністичною: по-перше, вона наголошувала, що основу економічного розвитку суспі¬льства становлять індивідуальні інтереси; по-друге, стверджувала, що матеріальне, економічне життя суспільства відіграє визначальну роль щодо інших форм суспільної діяльності — моралі, етики, права та інших інституцій; по-третє, декларувала принцип невтручання, який не лише передбачав створення умов для дії механізмів ринко¬вого саморегулювання, а й проголошував індивідуальні інтереси єдиною силою, що формує особистий і суспільний добробут. За цією філософією «економічна людина» була і виробником, і спожи¬вачем, але...

Теоретична спадщина нової історичної школи, незважаючи на її суперечливий характер, справила значний позитивний вплив на дальший розвиток як консервативного, так і реформістського на¬прямів політичної економії. Заслуга її представників полягає в тім, що вони започаткували основи економічної соціології, обґрунтувавши єдність правових, соціальних і економічних відносин, доводили необхідність розвитку системи економічних знань та економічної освіти, показували значення статистичних фактів, історії економіч¬ного життя, вплив існуючих правових відносин, економічних інсти¬туцій на суспільне життя.