Грошово-кредитна політика держави

За роки незалежності в економіці України відбулося багато реформ. Багатьом з них навіть сьогодні ще важко дати об’єктивну оцінку, але все ж існують позитивні результати. Всі вони мають під собою значну теоретичну базу, практику застосувань в інших країнах і, як наслідок, багато шляхів впровадження.
Особливе місце в економічній політиці займають заходи, що належать до кон'юнктурної політики, яка забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту. Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, рівня процента, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не тільки на зміну попиту, а й на зміну пропозиції на товарних ринках. Наприклад, при збільшенні пропозиції грошей знижується рівень процента, що стимулює зростання інвестицій і розширення виробництва. А переорієнтація коштів завдяки зниженню рівня оподаткування з потоків чистих податків і державних закупівель у потоки інвестицій скорочує шлях надходження їх у сферу реальної економіки і теж сприяє розширенню виробництва. Подібними регулятивними заходами в грошовому обороті держава має можливість активно впливати на всі процеси в економіці - на виробництво, розподіл, обмін і споживання, що робить кон'юнктурну політику універсальним, глобальним способом досягнення цілей загальноекономічної політики.
Таким чином, монетарна політика - одна з головних складових системи державного регулювання ринкової економіки. При цьому слід зважати, що вона є не просто складовою регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність, ефективний вплив на економіку.
Зважаючи на складну економічну ситуацію в Україні, аналіз особливостей державного регулювання грошово-кредитної сфери є досить актуальною проблемою і становить значний інтерес для дослідників. В даній роботі я спробувала дати коротку характеристику системі грошово-кредитного регулювання в Україні, розглянула передумови його виникнення, особливості розвитку на сучасному етапі та деякі аспекти монетарного...

За способом та характером впливу на поведінку економічних суб'єктів усі заходи кон'юнктурної політики, що спирається на регулювання грошового обороту, можна розділити на три групи:
- заходи фіскальної політики;
- заходи грошово-кредитної (монетарної) політики;
- заходи прямого впливу.
Грошово-кредитні важелі є одними з основних інструментів економічної політики держави. Сутність регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів полягає у впливі на грошову пропозицію та ціну кредиту.
В економічній літературі є кілька тлумачень грошово-кредитної політики. Деякі автори відносять до неї будь-які заходи держави, котрі стосуються грошової сфери, включаючи й ті, що здійснюються без участі центрального банку. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з найбільшим ефектом. Трапляються і надто вузькі тлумачення грошово-кредитної політики, наприклад як сукупності заходів держави щодо забезпечення оптимального валютного курсу. За такого підходу суть грошово-кредитної політики зводиться до одного з можливих варіантів розвитку регулятивного процесу, коли за тактичну ціль політики вибирається стабілізація валютного курсу.
В Законі Україні "Про Національний банк України" дається таке визначення грошово-кредитної політики:
Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу [2].

На основі всього вищесказаного можна зробити такі висновки. Державне регулювання фінансового ринку і грошового обігу – одна з найважливіших і найскладніших задач держави. Добре продумана і правильно організована політика в області фінансів – найважливіший фактор успішного розвитку економіки будь-якої країни.
Стабільність гривні останніми роками була і залишається важливим чинником економічного зростання, а також низки позитивних тенденцій, зокрема, підвищення реальних доходів населення, відновлення його довіри до національної грошової одиниці та збільшення у зв’язку з цим вкладів у банківську систему. Необхідна пролонгація політики надійної стабільності гривні й у стратегічній перспективі.
Водночас така постановка питання не виключає необхідності внесення у зміст грошово-кредитної політики і певних коректив. Грошово-кредитна політика, як і економічна політика загалом, не може залишатися незмінною. Вона має слугувати реалізації стратегічних завдань розвитку економіки, а відтак - бути гнучкою та динамічною. Йдеться про корективи, які мають враховувати нові економічні реалії, бути адекватними забезпеченню відповідних передумов щорічного зростання економіки на рівні 6 %-7 % та її інноваційної перебудови.
Здійснення грошово–кредитної політики повинно узгоджуватись з поточними потребами економіки в кредитних ресурсах. Зменшенню вартості кредитів буде сприяти поступове зниження ставки рефінансування центрального банку. При цьому структура емісійних операцій центральних банків повинна змінитися в бік зменшення частки емісії фінансової спрямованості (пов’язаної із збільшенням валютних резервів і купівлею державних зобов’язань) та збільшення питомої ваги рефінансування комерційних банків.
Зростання обсягів грошової маси повинно супроводжуватись поліпшенням її структури за рахунок зменшення питомої ваги готівки, забезпечуватись насамперед збільшенням попиту підприємств на кредитні ресурси банківської системи та орієнтуватись (з метою підвищення...