Мовні зміни турецької мови

Зовнішні причини змін у мові зумовлені різними суспільними чинниками. Найпотужнішими з них є розвиток матеріальної і духовної культури, продуктив¬них сил, науки, техніки тощо.
Надзвичайно важливою зовнішньою причиною мов¬них змін є контактування мов. На думку А. Мартіне мовні контакти — один із наймогутніших стимулів мовних змін.
Мовні контакти мають місце в разі загарбання те¬риторії і поневолення корінного етносу; за мирного співіснування різномовного населення на одній тери¬торії; коли різномовне населення живе на сусідніх територіях; коли населення вступає в різноманітні (економічні, торговельні, культурні та ін.) стосунки з населенням іншої країни; коли засвоюється інша мо¬ва в процесі шкільного навчання. Розрізняють такі типи мовних контактів: безпосередні й опосередкова¬ні; між спорідненими і неспорідненими мовами; з однобічним і обопільним впливом; маргінальні (на суміжних територіях) і внутрішньо регіональні (на одній і тій самій території); казуальні (випадкові) і перманентні (постійні); природні (безпосереднє спілку¬вання), штучні (навчання в школі) і змішані (природ¬но-штучні).
Контактування мов може зумовити такі процеси:
1) запозичення лексики і фразеології. Так, тільки за останніх декілька років українська мова запозичила чис¬ленну кількість іншомовних слів, переважно з англійсь¬кої мови: дисплей, дискета, файл, інтерфейс, принтер, факс, менеджмент, маркетинг, шоп, саміт, електорат, консенсус, спікер, брифінг, ексклюзивний, боїнг, тойота, вольво, мерседес, екстрасенс, хот-дог, піца та багато інших. Досить поширеними є запозичення фразеоло¬гізмів як в оригінальній формі, так і у вигляді каль¬кування: ab ovo, memento mori, о sancta simplicitas, о tempora, o mores, tabula rasa, Drang nach Osten, бути чи не бути (англ. to be or not to be), дивитися крізь

Мова постійно змінюється. Історична змінність мо¬ви — її суттєва ознака, внутрішня властивість. Як за¬значав О. О. Шахматов, у цей момент мова не є такою, як вона була 10 хвилин тому. Змінність мови забезпечує її відповідність змінним потребам комунікативної і пізна¬вальної діяльності людини. Однак людина за своє жит¬тя не помічає змін у мові. Очевидно, тим можна пояснити факт, що вчені дійшли висновку про змінність мови аж у XIX ст. Це настільки захопило їх, що вони майже протягом ста років вивчали тільки історичний аспект мови.
Як наголошував В. Гумбольдт, а пізніше О. О. По¬тебня та Г. Пауль, мова є діяльністю і продуктом цієї діяльності. Так було започатковано розрізнення статич¬ного і динамічного аспектів мови. В. Гумбольдт, зокре¬ма,

Лексичний склад турецької літературної мови був переповнений арабськими і персидськими запозиченнями, які проникали через літературу і переклади з арабської і персидської мов. Переклади були провідниками не тільки лексики, але й, у ряді випадків, арабських і персидських синтаксичних конструкцій.
Величезну роль в справі повені турецької мови вказаними запозиченнями зіграли: релігія, мовою якої була арабська мова, шкіли - медресэ, де навчання велося на арабській мові, адміністрація і фіскальний апарат з її арабською термінологією і, в деякій частині, безпосереднє спілкування населення. Перська мова проникала, головним чином, через літературу. Все це привело до того, що в літературній мові в деяких випадках відсоток арабо-персидских запозичень доходив до 90.