Екстравертованість та інтровертованість за Г. Айзенком

Швейцарський психолог кінця XІ- початку XX в. К. Юнг помітив, що якщо для одних людей найбільше значення мають зовнішні предмети й події, якщо одні звернені, так сказати, зовні, те інші поглиблені у своє внутрішнє життя, їх не стільки цікавлять зовнішні події, скільки власні переживання й власна особистість. Розглядаючи плин людського життя, говорив Юнг, ми бачимо, що долі одного обумовлюються переважно об'єктами його інтересів, у той час як долі іншого - насамперед його власним внутрішнім життям, його суб'єктом.
Перших він назвав екстравертованими, а других - інтровертованими. Екстраверти й інтроверти. Дослідження інших психологів показали, що інтро- і екстраверсія дуже яскраво проявляються насамперед у процесі спілкування. Щодо цього екстраверти нагадують сангвініків, а інтроверти - флегматиків.
Після К. Юнга питанням про екстравертованість та інтравертованість розглядав англійський психолог Г. Айзенк. Він розробив
Один з найпопулярніших та відомих психологічних тестів, особистісний тест Г. Айзенка, що складається з 57 питань-24 спрямовані на визначення рівня „екстраверсії та інтроверсії” людини. Ці терміни утворені від латинських коренів „екстра”- „поза”, „інтро”- „всередину” та „верто”- „звертати”.
Екстраверти- люди, котрі спрямовують лібідо (життєву енергію) на зовні, на зовнішні події та інших людей. Люди подібного типу зазвичай підвернені впливу оточення, легко засвоюються до суспільства, в якому проживають, та впевнені у собі у широкому діапазоні різних ситуацій.
У інтровертів лібідо направлене на внутрішній світ. Такі люди схильні до споглядання, інтроспекції. Вони мало піддаються зовнішнім впливам, менше впевнені у взаємовідносинах з іншими людьми та зовнішнім світом та менш соціально пристосовані ніж екстраверти.

Підсумовуючи свою роботу, хотілося б узагальнити поняття екстравертів та інтровертів.
Екстраверти звичайно мають зовнішню чарівність, прямолінійні в судженнях, як правило, орієнтуються на зовнішню оцінку. Добре справляються з роботою, що вимагає швидкого прийняття рішень. Інтровертам же, навпаки, властиві нетовариськість, замкнутість, соціальна пасивність (при досить великій наполегливості),схильність до самоаналізу й утруднення соціальної адаптації. Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони більше обережні, акуратні й педантичні. Разом з тим виділяють ще один тип людей, що займає як би проміжне положення між інтровертами й екстравертами, що характеризуються нестійким продовженням рис як першого, так і другого типу (залежно від конкретної ситуації) - так називані "амбіверти".
Слід зазначити, що яскраво виражені ("чисті") типи зустрічаються досить рідко. Для кожної окремої людини характерна більша або менша виразність тієї або іншої властивості.
На думку Г.Айзенка, поєднання екстраверсії-інтраверсії та невротизму -емоційної стійкості є властивостями темпераменту, які визначають його тип. Властивості екстраверсії та інтроверсії протилежні, так як і невротизм - емоційна стійкість.
Аналогічне співвідношення мають полярні властивості невротизму - емоційної стійкості. їхні рівні визначаються на основі тих же інтервалів, що і рівні екстраверсії - інтроверсії.