Політика виплати дивідендів та принципи її формування

Політика дивідендів має велике значення для підприємства. Рішення про виплату дивідендів може розглядатися як рішення про фінансування, оскільки ці виплати зменшують кількість коштів, що підприємству могло б направити в інвестиції.
Головною задачею підприємства є максимізація своєї вартості, тому так важливо правильно оцінити вплив, що зробить виплата дивідендів на його фінансовий стан. Основним завданням розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками та майбутнім його приростом, який максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечує стратегічний його розвиток.

Дивідендна політика представляє собою політику підприємства, що пов'язана із розподілом чистого прибутку підприємства колективної форми власності, тобто акціонерного товариства або колективного підприємства, між учасниками або співвласниками та на інші цілі.
Таким чином при прийняті певної дивідендної політики підприємства приймають певні напрямки порядку визначення величини дивідендів за акціями та паями.
Дивіденди (від лат. Dividendus – ті, що потрібно поділити) являють собою дохід, який одержаний власником акції чи паю за рахунок прибутку підприємства або його резервного капіталу за звітний період. Дивіденди вирішальним чином впливають на курс акцій, оскільки цей курс прямо пропорційний величині виплачуваних по акціям дивідендів. Від їх також залежить ліквідність акцій. Рішення про розподіл цієї частини між акціонерами приймається на загальних зборах чи акціонерів членів товариства.
У дивіденді розрізняють дві частини:
- первинний дивіденд, чи передбачений відсоток, що розраховується на базі суми, очищеної від акцій: його виплата гарантована тільки за умови одержання підприємством прибутку;
- додатковий дивіденд - що нараховується членам товариства чи акціонерам додатково до первинного дивіденду. Він нараховується на всі акції.
Виплата дивідендів може здійснюватися по-різному:
а) виплата дивідендів готівкою – що є найпоширенішою формою.
У випадку використання даної форми виплати дивідендів можуть застосовуватись різні форми оголошення грошових виплат:
1) розмір дивіденду на одну акцію у вартісному виражені;
2) відсоток від ринкової ціни акції;
3) відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід;
4) дивіденд оголошується без врахування податків з власників акцій.
б) виплата дивідендів акціями - тобто, акціонерні компанії можуть запропонувати своїм акціонерам виплату дивідендів акціями. Виплата дивідендів акціями спричиняє збільшення капіталу. При виплаті дивідендів акціями ціна нового випуску акцій не повинна перевищувати номінальної вартості...

Отже, політика виплати дивідендів має на увазі прийняття рішення про виплату прибутку фірми акціонерам або її реінвестуванні; це рішення може вплинути на ціну акцій фірми як сприятливим, так і несприятливим чином. Ключові чинники, що визначають дивідендну політику фірми, перераховані нижче.
Стратегія високої частки виплати дивідендів може зменшити агентські витрати, оскільки вона змушує фірму частіше виходити на ринки капіталу і відповідно періодично зазнавати перевірок «ззовні».
На практиці більшість фірм старається дотримуватися політики виплати дивідендів, що постійно збільшуються. Цей підхід забезпечує інвесторам стабільні надійні прибутки і, якщо вірна сигнальна теорія, дає інформацію про очікуване керівництвом зростання прибутку.
Більшість фірм застосовують модель виплати дивідендів за залишковим принципом, яка дозволяє фірмі задовольняти свої потреби у власному капіталі за рахунок нерозподіленого прибутку.
План реінвестування дивідендів дозволяє акціонерам автоматично перелічувати дивіденди на придбання додаткових акцій своєї фірми. Подібні плани користуються популярністю серед тих інвесторів, які не потребують отримання поточного прибутку, оскільки вони дозволяють акціонерам придбавати додаткові акції без виплати звичайних брокерських комісійних.
При визначенні політики виплати дивідендів менеджери враховують і інші чинники, наприклад юридичні обмеження, інвестиційні можливості, доступність і ціну інших джерел, податки.