На тему:»Фондові індекси та їх використання у класичній теорії портфеля»

1.Основні принципи та постулати теорії портфельних інвестицій
Г. Марковіц стверджує, що інвестор повинен обгрунтувати своє рішення щодо вибору оптимального портфеля виключно очікуваною прибутковістю і стандартним відхиленням дохідності. Це означає, що інвестор повинен оцінити очікувану прибутковість і стандартне відхилення прибутковості кожного з портфелів, а потім з них вибрати "кращий", базуючись на співвідношенні цих двох параметрів. При цьому інтуїція відіграє визначальну роль. Очікувана прибутковість може бути представлена як міра потенційного винагороди, пов'язана з конкретним портфелем, а стандартне відхилення дохідності - як міра ризику, пов'язана з цим портфелем. Таким чином, після того, як кожен портфель досліджений з точки зору потенційних винагороди і ризику, інвестор повинен вибрати портфель, який є для нього найбільш підходящим.
Основні висновки теорії портфельних інвестицій, можна сформулювати так:
1) ефективне безліч містять ті портфелі, які одночасно забезпечують і максимальну очікувану дохідність при фіксованому рівні ризику, і мінімальний ризик при заданому рівні очікуваної прибутковості;
2) передбачається, що інвестор вибирає оптимальний портфель із портфелів, що складають ефективне безліч;
3) оптимальний портфель інвестора ідентифікується з точкою дотику кривих байдужості інвестора з ефективним безліччю;
4) як правило, диверсифікація тягне за собою зменшення ризику, оскільки в загальному випадку стандартне відхилення дохідності портфеля буде менше, ніж середньозважені стандартні відхилення дохідності цінних паперів, які складають цей портфель;
5) співвідношення дохідності цінного паперу і дохідності на індекс ринку відомо як ринкова модель;
6) прибутковість на індекс ринку не відображає прибутковості цінного паперу повністю; непояснені елементи включаються у випадкову похибку ринкової моделі;
7) відповідно до ринкової моделлю, загальний ризик цінних паперів складається з ринкового ризику і власного ризику;
8) диверсифікація...

Вступ
У другій половині ХХ ст. в економіці розвинених країн відбулися радикальні зміни. Вони були пов'язані з бурхливим нарощуванням інвестицій, і портфельних зокрема. На місці окремих ізольованих регіональних фінансових ринків виник єдиний міжнародний фінансовий ринок. До традиційного набору фінансових інструментів (іноземна валюта, акції та облігації підприємств, державні облігації) додався постійно зростаючий список нових похідних інструментів - таких, як депозитарні розписки, форвардні контракти, ф'ючерси на товари, опціони, варранти, фондові індекси, свопи на відсоткові ставки, і т. п. Ці інструменти дозволяють реалізувати складніші і більш тонкі стратегії управління прибутковістю і ризиком фінансових угод, які відповідають індивідуальним потребам інвесторів, а також вимогам керуючих активами, спекулянтів та гравців на фінансовому ринку.
В даній работі розглянемо детальніше такий вид похідних інструментів фінансового ринку,як фондові індекси,їх класифікація та спосіб розрахування деяких індексів,а також суть терії портфельних інвестицій,її практичне застосування та використання в цій теорії фондових індексів.
Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку,стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступаютьяк узагальнюючі характеристики макроекономічної

Висновки
Сучасна теорія портфельних інвестицій бере свій початок з невеликої статті Г. Марковіца "Вибір портфеля". У ній він запропонував математичну модель формування оптимального портфеля цінних паперів, а також навів методи побудови таких портфелів за певних умов. Розглянувши загальну практику диверсифікації портфеля, вчений показав, як інвестор може знизити його ризик шляхом вибору некорельованих акцій.
Основні висновки теорії портфельних інвестицій:
1. Ринок складається з кінцевого числа активів, прибутковість яких для заданого періоду вважається випадковою величиною.
2. Інвестор здатний, наприклад, виходячи зі статистичних даних, отримати оцінку очікуваних (середніх) значень прибутковості та їх попарних ковариаций - можливостей диверсифікації ризику.
3. Інвестор може формувати різні допустимі (для даної моделі) портфелі, дохідність яких також є випадковою величиною.
4. Зіставлення обираних портфелів грунтується тільки на двох критеріях - середньої прибутковості і ризику.
5. ефективне безліч містять ті портфелі, які одночасно забезпечують і максимальну очікувану дохідність при фіксованому рівні ризику, і мінімальний ризик при заданому рівні очікуваної прибутковості. Інвестор не схильний до ризику в тому сенсі, що з двох портфелів з однаковою прибутковістю він обов'язково віддасть перевагу портфель з меншим ризиком.
Центральною проблемою в теорії портфельних інвестицій є вибір оптимального портфеля, тобто визначення набору активів з найвищим рівнем прибутковості при найменшому або заданому рівні інвестиційного ризику. Такий підхід є "багатовимірним" як за кількістю залучених в аналіз активів, так і за врахованими характеристикам. Зрозуміло, що на практиці чітке дотримання цих положень є проблематичним. Однак оцінка теорії портфельних інвестицій має грунтуватися не тільки на ступені адекватності вихід