Фінансування охорони здоров

На всіх етапах свого розвитку держава повинна приділяти значну увагу розвитку соціальної сфери, включаючи охорону здоров'я. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України.
За роки незалежності показники стану охорони здоров’я населення в Україні надзвичайно низькі і незадовільні. Це пов’язано зі складною економічною і політичною ситуацією в державі, гострою економічною кризою і вкрай недостатнім фінансуванням.
Наявність цих та інших проблем і обумовлюють актуальність порушеної теми, оскільки впровадження ефективних механізмів фінансування - це важлива складова процесу реорганізації системи охорони здоров'я, яка передбачає низку кардинальних змін в цій галузі.
Об’єкт дослідження – система охорони здоров`я Украйни та Дніпропетровської області.
Предметом дослідження є нормативно-правова база, а також видатків на охорону здоров`я за даними звітності Головного управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та пов’язані з ними проблеми.
Метою роботи є дослідження сучасного стану фінансування охорони здоров`я в Україні (на прикладі Дніпропетровської області) та визначення основних напрямків її удосконалення.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних задач:
- провести дослідження розвитку правової бази фінансування охорони здоров`я в незалежній Україні;
- проаналізувати обсяг видатків на охорону здоров`я за останні роки;
- розглянути напрямки фінансування галузі;
- вивчити зарубіжний досвід фінансування охорони здоров`я;
- надати оцінку стану фінансування охорони здоров`я на сучасному етапі;
- визначити шляхи вдосконалення охорони здоров`я.
Теоретичною базою здійснення цієї роботи є Конституція України, Закони та Кодекси України, постанови Кабінету Міністрів України, роботи українських та зарубіжних науковців з досліджуваної теми.
Практичною базою є статистичні та аналітичні дані Головного управління охорони здоров`я та Головного фінансового управління Дніпропетровської обласної...

1.1. Історія розвитку фінансування охорони здоров`я



Піклування про здоров`я людей – одна із найважливіших соціальних функцій держави. Навколо проблеми фінансування охорони здоров’я завжди викликали жваві дискусії в країнах із різним рівнем розвитку економіки.
На¬уко¬ве о᬴ру¬нту¬ва¬ння об¬ся¬гів фі¬на¬нсу¬ва¬ння ме¬ди¬ци¬ни з’яви¬ло¬ся лише пі¬сля Дру¬гої сві¬то¬вої вій¬ни — Всесвітня організація охорони здоров`я (надалі ВООЗ) ви¬зна¬ла жи¬ттє¬зда¬тною та¬ку систему охо¬ро¬ни здо-ров’я, ви¬тра¬ти на ут¬ри¬ма¬ння якої пе¬ре¬ви¬щу¬ють щонайме¬нше 6,5% ВВП кра¬їни. Ці ре¬ко¬ме¬нда¬ції під¬твер¬дже¬ні пра¬кти¬кою суча¬сних цивілізо¬ва¬них кра¬їн, де ві¬дсо¬ток за¬зви¬чай ви¬щий. У пі¬сля¬во¬єн¬ний пе¬рі¬од у Ра¬дянс¬ь¬ко¬му Со¬юзі час¬тка ВВП на охо¬ро¬ну здо¬ров’я ко¬ли¬ва¬ла¬ся в ме¬жах 4—5%, в Ук-ра¬їні, пі¬сля про¬го¬ло¬ше¬ння незалежно¬сті, — в ме¬жах 2—3% (при¬мі¬ром, у 2005 р. — 2,8, 2008 р. — 3,2%). Таким чи¬ном, на¬ша охо¬ро¬на здо¬ров’я уже впро¬довж 90 ро¬ків і до сьогодні пе¬ре¬бу¬ває в стані хро¬ні¬чно¬го не¬до¬фі¬на-нсу¬ва¬ння.
В незалежній Україні діяльність держави у сфері охорони здоров`я має надзвичайно важливе значення для суспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційної звичною для всіх громадян орієнтацією на одержання соціальних послуг з медичного забезпечення саме від держави.
Запроваджена в незалежній Україні модель ринкової трансформації не мала необхідної соціальної спрямованості. Формула «спочатку реформи, а потім реалізація завдань соціального розвитку», визначена вже на початку перехідного періоду, виявилась помилковою. На практиці вона звелася до того, що реформи усієї економіки здійснювалися ціною соціальних втрат, обмежень видатків як на охорону здоров`я, так і на інші соціально важливі галузі. Не було встановлено нової, адаптованої до ринкової економіки соціальної інфраструктури.
Згідно зі ст. 3 Конституції України [1] здоров’я...

Розглянувши теоретичні засади фінансування охорони здоров`я в Україні та провівши аналіз фактичних видатків на охорону здоров`я можнл зробити наступні висновки:
1. З радянських часів Україна успадкувала соціалістичну модель соціального забезпечення, в якій держава відіграє найважливішу роль у фінансуванні охорони здоров`я. Однак за останні 10-15 років система фінансування зазнає змін: поряд з державою важливу роль у фінансуванні охорони здоров`я відіграють роботодавці і самі працівники, регіональні і муніципальні структури.
2. Фінансування охорони здоров`я здійснюється за загальними принципами бюджетного фінансування, а саме за принципами плановості, цільового спрямування коштів, безповоротності витрачання бюджетних коштів, безоплатності, ефективності використання коштів, справедливості і неупередженості, публічності та прозорості, а також контрольованості витрачання бюджетних коштів.
3. Виділяють декілька джерел фінансування охорони здоров`я: державне бюджетне фінансування, обов’язкове соціальне медичне страхування, добровільне страхування, безпосередня оплата медичних послуг їхнім користувачем, внески від спонсорів (окремих осіб, компаній, фондів), а також позабюджетних фондів.
4. Видатки на утримання установ охорони здоров'я визначаються за кошторисами бюджетних установ. Вихідною базою для розрахунку обсягу фінансування за основними статтями кошторису установи охорони здоров’я є кількість лікарняних ліжок; кількість лікарських посад; кількість лікарських відвідувань; кількість ліжко-днів; чисельність прикріпленого населення. На основі вищеназваних показників здійснюють видатки за економічною класифікацією: на заробітну плату (та нарахування), на матеріали і предмети для поточних господарських потреб, на медикаменти і перев’язувальні засоби, на харчування тощо.
5. Відповідно до проведеного аналізу, можна відмітити, що обсяг видатків на охорону здоров`я за період з 2004 року по 2008 рік постійно зростав. Однак, за цей же період їх питома вага в...