Оподаткування діяльності страхових компаній

В історії людства закономірно повторюються різноманітні катаклізми як природного, так і техногенного характеру, що уповільнюють темпи економічного зростання, знижують якість життя та добробут економічних агентів, тому важливою передумовою прискорення суспільного розвитку кожної країни стає створення дієвої системи страхового захисту. Реформи в Україні перенесли центр ваги управління ризиками на страхові компанії та призвели до їх виокремлення як самостійних суб’єктів господарювання, що працюють на комерційних засадах. Активна роль держави у функціонуванні ринку страхових послуг проявляється у створенні законодавчої бази як основного інструмента реалізації її страхових і бюджетних інтересів. Систематичні зміни податкового законодавства засвідчують, що єдині стратегічні підходи до оподаткування учасників страхового сектора досі не вироблені. Це негативно впливає не лише на його підготовку до функціонування в умовах швидкого економічного зростання, а через тісний взаємозв’язок з усіма галузями економічної діяльності і на прозорість податкової системи країни. Дослідження засад податкового регулювання ринку страхових послуг є актуальними. Від раціональності оподаткування вітчизняних страхових компаній безпосередньо залежить їх конкурентоздатність, позиція у світовій економіці загострює проблему гармонізації, уніфікації податкової системи України з розвиненими фіскальними системами, у яких досі залишаються дискусійними проблем оптимізації оподаткування страховиків.
Проблеми оптимізації оподаткування були предметом дослідження багатьох вчених: Андрущенко В. Л., Василик О.Д., Льовочкін С.В., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О., Соколовська А.М., Суторміна В.Н., Федосов В.М. Фундаментальні проблеми теорії страхування детально розглядалися у працях вітчизняних (Базилевича В.Д., Барановського О.І., Воблого К.Г., Заруби О.Д., Клапківа М.С., Лутака М.Д., Осадця С.С., Фурмана В.М., Шумелди Я.) та зарубіжних (Єфімова С.Л., Журавльова Ю.Н., Зернова А.А., Зубця А.Н., Коломіна Є.В.,...

1.1. Сутність та призначення податкового регулювання

Податкове регулювання традиційно тлумачиться складовою макроекономічного регулювання, практичним проявом регулюючої функції податків: “Податкове регулювання – це вплив на різні сторони соціально-економічного розвитку суспільства, на інтереси й діяльність окремих юридичних і фізичних осіб шляхом упровадження певних податків, порядку їх визначення й сплати, ставок, пільг тощо” [91, с. 449]. Подібним є і наступне визначення: “Податкове регулювання економіки – це комплекс заходів у податковій сфері (зміна ставок податків, надання податкових пільг, скасування певних видів податків та ін.), за допомогою яких держава впливає на процес перерозподілу національного доходу в інтересах окремих класів, соціальних верств, а також на інвестиції, науково-технічний розвиток, економічне зростання та ін.”[32, с. 770]. Великий економічний словник визначає податкове регулювання як “сукупність заходів побічного впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норми вилучень до бюджету за рахунок зниження або зростання загального рівня оподаткування, різноманітних спеціальних податкових пільг, що заохочують ділову активність в окремих сферах або регіонах” [10, с. 834]. Зустрічається визначення податкового регулювання як “сукупності економічних заходів держави, що використовує податки для впливу на економічні інтереси господарюючих суб’єктів”, зокрема, “для активної підтримки підприємницької діяльності, особливо функціонування малих підприємств, створення умов для розширення діяльності, притягнення накопичень і стимулювання вкладення капіталу у розвиток економіки” [34, с. 4-5]. У наведених визначеннях податкове регулювання розглядається: суб’єктивною діяльністю держави; комплексом заходів, що застосовуються державою у податковій сфері (зміна ставок податків, надання податкових пільг, скасування певних видів податків та ін.); цей комплекс заходів певним чином скерований – заохочує розвиток соціально-економічних...

Оскільки на формування страхового ринку впливає рівень реальних доходів громадян, то повільне зростання страхових премій за добровільними видами страхування пояснюється низьким рівнем номінальної заробітної плати, міфічною величиною у минулому неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а тепер – соціальної пільги, які неспроможні задовольнити навіть мінімальні потреби фізичного відтворення людини та продовження її життєвого циклу. Для зростання реальної заробітної плати необхідно збільшити соціальну пільгу до величини прожиткового мінімуму, достатнього для задоволення потреб громадян, визначених відповідно до світових норм життєзабезпечення, включаючи користування страховими послугами.
Податкове регулювання – функцію державного управління системою оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг, метою якої є запровадження фіскально ефективних податків, досягнення їх гармонізації з економічним потенціалом страхової сфери, особливостями страхової діяльності. Податки виступають одним з основних факторів, що впливають на динаміку, обсяги попиту й пропозиції страхових послуг, структуру, обсяги страхового портфеля і, тим самим, рівень захищеності громадян, господарюючих суб’єктів від впливу ризиків. З перетворенням ринку страхових послуг на основний інструмент системи управління ризиками, соціального захисту громадян ступінь раціональності податкового регулювання набуває першочергового значення, від неї залежать темпи його розвитку і якість страхового захисту. Відношення до страховиків лише як до платників податків принижує суспільну роль страхування як фактора, що стабілізує соціально-економічний розвиток країни, тому податкове регулювання повинне забезпечити реалізацію сутнісного потенціалу страхування. Неодноразові зміни підходів до оподаткування страхового сектора свідчать про відсутність чіткої, сталої еволюції податкового регулювання, що унеможливлює розробку довгострокових стратегій розвитку ринку страхових послуг.
Удосконалення податкового регулювання...