Інститути ринкової економіки

Органічний зв'язок ринку з відносинами економічної власності, а отже, й привласнення, виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження і привласнення (відчуження товару виробником і привласнення споживачем; відчуження грошей споживачем і привласнення виробником).
Опосередковано відносини економічної власності у сфері обміну виражають такі ключові категорії даної сфери, як попит, пропозиція та відповідні закони, а також окремі сторони закону вартості, грошового обміну.
З урахуванням сказаного ринок у політекономічному аспекті можна визначити як певну сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення через механізм різноманітних цін на товари і послуги (передусім, на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного регулювання цін, попиту і пропозиції. Повніше, тобто системно, економічна сутність ринку та його політекономічний аспект розкривається у виконуваних ринком функціях [21].

Із розвитком суспільного поділу праці постійно розширювалася територія, на якій велася торгівля. Зокрема, у XII ст. починає розвиватись обмін між містами, а у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Тому місце торгівлі розширюється і замість ринкової площі стає все частіше вживатися термін "район торгівлі". Тому невипадково французький економіст А. Курно вперше у науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміну "район". "Ринок — це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись". Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини суб'єктів ринку.
Ця сторона визначення відтворювалась у працях західних економістів у наступний період. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають крупні угоди щодо будь-якого товару. Проте у цьому визначенні, як і в дефініції А. Курно, нема чіткої класифікації самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — діловими. Крім того, недоцільно серед суб'єктів ринку виділяти лише різних осіб (групу людей), оскільки до них належать і юридичні особи. Водночас визначення А. Курно є досконалішим, оскільки у ньому акцент початково робиться на відносини, а в А. Маршалла — на групу людей. Такий же недолік властивий характеристиці ринку як сукупності покупців.

Уряд повинен опрацювати і здійснити у 2010-2014 рр. Комплексну програму розвитку внутрішнього ринку, яка має бути спрямованою на Забезпечення випереджаючого зростання внутрішнього споживання, підвищення його частки в структурі ВВП. Слід виходити з того, що в Україні є всі необхідні об’єктивні передумови розв'язання цієї проблеми. Йдеться по суті про реалізацію комбінованої моделі економічного зростання як з внутрішньою, так і з зовнішньою спрямованістю. Бона передбачає систему стимулюючих заходів, спрямованих на випереджаюче зростання внутрішнього споживання, підвищення його частки в структурі ВВП. Переорієнтація значної частки економіки на внутрішній ринок передбачає:
По-перше. Випереджаюче зростання платоспроможного попиту населення, в т.ч. за рахунок погашення заборгованості з заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат. Показово, що зростання відповідних виплат за останній рік не привело до порушення відносної цінової рівноваги.