Проблеми збалансованості бюджетів різних рівнів

2. Проблема збалансованого держбюджету та способи його збалансування.
Збалансування бюджету належить до ключових проблем бюджетної системи. Згідно з ч.3 ст.95 Конституції України держава прагне до збалансованості бюджету України. В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави повинен бути збалансований. Однак в силу дії різних факторів (економічних, політичних, природних та інших) часто виникає ситуація, коли доходи бюджету (податкові та неподаткові) не покривають всі необхідні для відповідного рівня бюджетної системи видатки.
Принцип збалансованості бюджету є одним з найбільш важливих принципів бюджетної системи кожної держави. Він полягає в тому, що загальний обсяг передбачених бюджетом видатків повинен відповідати сумарним обсягом надходжень до бюджету. При цьому під надходженнями до бюджету маються на увазі не тільки доходи бюджету, але й інші джерела, наприклад запозичення. Таким чином, саме по собі наявність дефіциту бюджету не означає незбалансованості в тому випадку, якщо досягнуто рівність між витратами і сумарною величиною бюджетних надходжень. Незбалансований бюджет (тобто такий, де обсяг видатків перевищує надходження) фактично не можна назвати бюджетом, так як він свідомо нереальний для виконання.
Складання бюджету з профіцитом (з перевищенням дохідної частини над видатковою) також тягне за собою негативні наслідки. Результатом профіцитного бюджету стане зниження ефективності використання бюджетних коштів і, як наслідок, підвищення навантаження на економіку. Отже, збалансованість бюджету - основне вимога до органів, що складають і затверджують бюджет. Функції виконувані державним бюджетом досить різноманітні. І в цій багатофункціональності закладене внутрішнє протиріччя процесу формування бюджету[2].
У силу соціальних і суб'єктивних причин держава ринеться витрачати все більше і більше фінансових засобів. Це у свою чергу викликає необхідність збільшення дохідної частини, що можна збільшити за рахунок нових надходжень у бюджет....

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу.
В умовах побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, розвиток держави спрямований до більш повного, одночасно реального, а не декларованого задоволення потреб кожного її громадянина. Характерною ознакою змін, які відбуваються в нашій країні, є демократизація і децентралізація різних аспектів суспільного життя. У зв‘язку з цим реалізація значного обсягу соціальних заходів поступово переноситься на рівень адміністративно-територіальних одиниць. Проте розвиток місцевого самоврядування, стратегічна спрямованість якого цілком відповідає досягненням світового досвіду, не завжди корелюється з відповідними тактичними заходами, особливо у сфері фінансового забезпечення потреб розвитку окремих територій, де основним джерелом коштів є доходи відповідного бюджету. Якісні та кількісні показники, які відображають рівень української економіки, віддзеркалюють дефіцит фінансових ресурсів у країні, що зумовлює проблему розподілу обмеженого обсягу коштів між ланками бюджетної системи держави, які гостро їх потребують. За цих умов існуючий механізм збалансування бюджетних ресурсів спрацьовує недостатньо ефективно, що й породжує проблеми у міжбюджетних відносинах. Пошук напрямів їх вирішення потребує теоретичного переосмислення, емпіричного аналізу і практичного втілення системи міжбюджетних відносин, організації та ефективності застосування механізму їхнього регулювання[1:425-248].
Постановка проблеми. Як відомо, основою системи регулювання соціально-економічних процесів є відносини з приводу перерозподілу доходів, які здійснюються шляхом виконання бюджетів різних рівнів. При цьому доходи бюджету відображають економічні відносини, які виникають у держави з організаціями і фізичними особами у процесі...

Підсумовуючи вище сказане можна зробити наступні висновки.
Шляхи досягнення збалансованого бюджету першочерговим завданням якого є впорядкування урядових видатків, що передбачає: скорочення їх частки у ВВП та збільшення видатків на освіту, охорону здоров'я, розвиток інфраст­руктури.
Напрямками такого скорочення є: ліквідація різноманітних субсидій та дотацій, приватизація державного майна, раціоналізація державного апарату, перегляд соціальних програм тощо. Досвід переконує, що найважче поєднати загальне скорочення урядових видатків із зростанням видатків на економічне обслуговування (транспорт, зв'язок, інфраструктура) та соціальні потреби (освіта й охорона здоров'я).
Нині чи не єдиним способом збалансування місцевих бюджетів на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. Подібний метод далеко не розв'язує всіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. Регіони, що за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перераховувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов'язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони в такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків.
Місцевим органам влади для досягнення збалансованості повинні мати самостійність, також юридичні закріплені джерела доходів, достатні для покриття обов'язкових видатків.