Правове регулювання спортивної діяльності

ЗАСАДИ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття спортивної діяльності
"Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності"[1, ст.1].
Але він не зводиться лише до фізичного виховання, спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та інші значення. Це особливо стосується "великого спорту". Крім того, ряд видів спорту взагалі не є дійовим засобом фізичного виховання, або має до нього лише опосередковане відношення (наприклад, шахи). 3 іншого боку, фізичне виховання не може обмежуватись лише спортом, і він не може розглядатись як універсальний засіб фізичного виховання, тому що ставить підвищені, часто граничні вимоги до функціональних можливостей організму людей, їх віку, стану здоров'я і рівня підготовленості
Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній, так і духовній культурі суспільства Як суспільному явищу йому притаманні різноманітні соціальні функції [2, с. 28].
Визначальною функцією спорту є змагальна функція. Змагальній діяльності у спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка регламентація взаємодії учасників змагань, уніфікація змагальних дій, умов їх виконання і способів оцінки досягнень. Все це обумовлено відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними класифікаціями та правилами змагань.
Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті — досягнення найвищого результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником або в Інших показниках, прийнятих умовно за критерій досягнень Змагальна діяльність допомагає виявляти резервні можливості людини.
Сучасний етап розвитку характеризується тенденцією до появи нових видів спорту. Вони є наслідком технічного прогресу (наприклад, водно-лижний спорт, фристайл тощо).
Сьогодні у світі функціонує багато видів спорту, які не піддаються точному обліку. Головними з них є...

Фізична культура і спорт останнім часом стала однією з найважливіших сфер людської діяльності; величезні досягнення в цій області лягли в основу багатьох соціальних і науково-технологічних перетворень в суспільстві. Місце фізичної культури і спорту в житті суспільства багато в чому визначається тією роллю, яку грають в суспільному розвитку фізичне здоров'я, знання людей, їх фізична дієздатність, уміння і навики, можливості розвитку своїх професійних і особових якостей.
У XX столітті спортивний рух в світі безперервний розширювалося, не дивлячись на песимістичні оцінки ряду соціологів і філософів, що передрікали поступовий захід спорту вищих досягнень у зв'язку з окремими негативними тенденціями, що супроводжували його розвиток. У нашій країні після економічної і політичної кризи 90-х років спорт знов відроджується, стає все більш і більш масовим. До міжнародних змагань притягуються все більше так званих спортсмени-любителів, тобто тих, хто хто не займається спортом на професійній основі.
Спорт в нашій країні був визнаний повноправною професією порівняно недавно, хоча вже задовго до цього стало очевидним, що для досягнення високих спортивних результатів спортсмен повинен приділяти тренуванням і змаганням надто багато часу, щоб мати можливість одночасно ще де-небудь працювати. У зв'язку з цим багато відомих спортсменів, тренери і учені неодноразово говорили про необхідність соціального захисту спортсменів і поширення трудового законодавства на стосунки між між спортсменами і фізкультурно-спортивними організаціями.
В даний час піднімається питання про те, що такі стосунки доцільно регулювати нормами цивільного права, оскільки стосунки між спортсменами і фізкультурно-спортивними організаціями мають свою специфіку і не завжди узгоджуються із загальними положеннями трудового законодавства.
З появою професійного спорту виникли і продовжують розвиватися суспільні стосунки в даній сфері. У міру розвитку професійної спортивної діяльності усе більш значимою стає...

В заключенні слід зазначити те, що з появою професійного спорту виникли і продовжують розвиватися суспільні стосунки в даній сфері. У міру розвитку професійної спортивної діяльності усе більш значимою стає проблематика механізму її правового регулювання, у тому числі в рамках цивільного права
В даний час потрібно акцентувати увагу на дієвому контролі за виконанням всіх законодавчих актів і нормативів, в тій або іншій мірі, що регламентують фізкультурно-спортивну діяльність в Україні.
Звичайно, спорт як професія має ряд особливостей, які можна було б регулювати за допомогою окремого закону про професійний спорт. У цьому законі можна врахувати особливості спорту як професії, детально регламентувати стосунки між спортсменами і фізкультурно-спортівними організаціями, вирішити питання про вік, з якого буде можлива спеціалізація в спорті з врахуванням медичних і правових аспектів, закріпити правила обліку індивідуальних даних кожного конкретного спортсмена з врахуванням віку і медичних свідчень при визначенні тренувальних навантаженьз врахуванням віку і медичних свідчень при визначенні тренувальних навантажень. Необхідно також передбачити дієву систему, що дозволяє контролювати дотримання норм права, у тому числі правил безпеки, всіма фізкультурно-спортивними організаціями. Поки такий закон не ухвалений, слід керуватися загальними нормами трудового законодавства, а всі особливості звести в колективному і індивідуальному договорах, які допускають певну свободу сторін в регламентації трудових і пов'язаних з ними стосунків.
Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови його надійного правового, програмового та нормативного забезпечення, що виражається у конкретних документах і матеріалах, розроблених державними органами управління у сфері фізичної культури і спорту.