Джерела трудового права

1.Поняття джерел трудового права, їх види.
В юридичній літературі немає одностайного визначення поняття джерел права. Упродовж тривалої історії існування права як соціального інституту розвивалися та змінювались погляди на джерело (форму) права. Не розглядаючи різні точки зору детально, можна визначити кілька підходів щодо визначення поняття „джерело права”. Під джерелом права розуміється джерело виникнення права як соціальної категорії. Його розуміють як силу, що творить право. З цієї точки зору джерело права можна розуміти як волю народу, правосвідомість, ідею справедливості, державну владу. Тобто джерело права розуміють як умови формування права, фактори правотворчості та загальнолюдські цінності, які безпосередньо впливають на процес формування та функціонування права.[1,с.77]
У значенні джерела права характеризують пам’ятки історії, судові справи та звичаї, що існували історично, мали значення діючого права та визначали основні напрями становлення права конкретної держави (Закони Хаммурапі, „Руська правда”).
Під джерелами права розуміють також певний вид діяльності державної влади-правотворча діяльність, що полягає у встановленні юридичними інших соціальних норм (безпосереднє джерело правових норм).[2,с.34]. Джерелами права також називають матеріали, покладені в основу того чи іншого законодавства. Наприклад, римське право стало основною для німецького цивільного кодексу, Литовський статут-для Уложення Олексія Михайловича в Росії.[3,с.68-69]
Під джерелом права також розуміють засоби пізнання або способи зовнішнього існування права, тобто правові документи, що містять правові норми і виступають джерелом знань про можливу або необхідну поведінку суб’єктів.
У теорії трудового права на відміну від загальної теорії права питання джерел трудового права тривалий час не розроблялися. В окремих підручниках навіть взагалі пробували відмовлятися від зазначеного терміна або дуже коротко визначали їх як форму вираження волі народу в правових нормах, що регулюють...

Суспільні відносини, що виникають при використанні праці, потребують правового регулювання, яке здійснюється прийняттям відповідних юридичних норм, що знаходять вираз у формі державних актів органів законодавчої влади, актів вищих органів державного управління, уповноважених видавати такі акти в межах їх компетенції, актів управління конкретних підприємств, установ, організацій за погодженням з трудовими колективами або їх представницькими органами, актів застосування чинного законодавства. Конкретні форми виразу права залежать від ступеня важливості суспільних відносин, що ними регулюються, галузевої незалежності, компетенції органу, що здійснює правотворчість. Це можуть бути закони, укази, постанови, інструкції, накази, інші нормативно-правові акти (такі, як положення, наприклад, про преміювання), правила (такі, як правила внутрішнього трудового розпорядку) тощо.
Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною ба¬зою, яка й визначає основне джерело трудового пра¬ва — нормативно-правові акти. До них відносять Конституцію України, Закони України "Про зайня¬тість населення", "Про колективні договори і уго¬ди", "Про охорону праці", "Про основні засади соці¬ального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Кодекс законів про працю, "Про відпустки", "Про встановлення величини вар¬тості межі малозабезпеченості та розміру мінімаль¬ної заробітної плати", "Про порядок вирішення ко¬лективних трудових спорів (конфліктів)" та інші, постанови Верховної Ради України, укази й розпо-рядження Президента України, постанови й розпо¬рядження Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й та¬рифні угоди.
Термін «джерело права» має двояке значення. По-перше, це ті матеріальні умови, що існують у суспільстві за наявних матеріальних і виробничих відносин. По-друге, це ті конкретні форми виразу правових приписів, що виходять...

Підводячи підсумок роботі, можна сказати про значну зміну всієї законодавчо-нормативної бази країни. Завдання нормотворчих органів полягає в тому, щоб обновити загальні положення трудового законодавства, привести їх у відповідність з існуючими економічними реаліями, а так само досить докладно вирішити питання, що виникають у сфері праці між працівниками і роботодавцями, на базі соціального партнерства й обліку обох сторін трудового договору. У такий спосіб зміна соціально-економічної обстановки в країні спричинила за собою значну зміну законодавства, а, отже, і джерел трудового права. Джерела — нормативні акти, що відносяться до трудового права України, складають визначену систему, що містить у собі різноманітні за своїм характером, юридичною чинністю і сферою дії нормативні акти. Таку систему звичайно іменують системою трудового законодавства, припускаючи, однак, в одних випадках сукупність усіх нормативних актів — джерел трудового права, в інших — тільки закони про працю. Інакше кажучи, розрізняють поняття трудового законодавства в широкому і вузькому змісті слова. Джерела трудового права, що містять норми трудового законодавства, треба відрізняти від правових актів застосування трудового законодавства. Рішення суду по конкретній трудовій суперечці — це акт застосування норм трудового законодавства, а не джерело права. У джерелах трудового права України відбиті матеріальні умови життя нашого суспільства і з їхньою зміною міняються і джерела трудового права. Нині це відбувається часто, у зв'язку, з чим трудове законодавство швидко обновляється. Зі зміною в дійсний період виробничих відносин, трансформацією форм власності, роздержавленням державних і муніципальних підприємств змінюються трудові відносини в них. Міняється і трудове законодавство, і його джерела в напрямку більшої їхньої відповідності виникаючим ринковим відносинам. Застарілі нормативні акти трудового права скасовуються чи виправляються, доповнюються, а нові з'являються. В юридичній науці під...