Технологический процесс восстановления ведомого вала коробки передач ГАЗ-52

Постійна незабезпеченість ремонтного виробництва запасними частинами - серйозний фактор зниження технічної готовності автомобільного транспорту.
Дальше розширення виробництва нових запасних частин пов"язане з
необхідністю ще більшого зростання матеріальних і трудових витрат.
Водночас близько 75% деталей, забракованих при першому капітальному ремонті автомобілів, ремонтопридатні або можуть використовуватися взагалі без відновлення.
Альтернативою подальшого зростання тенденції виробництва запасних частин є вторинне використання спрацьованих деталей, відновлених в процесі ремонту автомобілів і агрегатів.
Із ремонтної практики відомої що більшість забракованих через спрацювання деталей втрачають не більше 1-2% вихідної маси. При цьому міцність деталей практично зберігається. Наприклад, 95% деталей двигунів внутрішнього згоряння бракується через спрацювання, що не перевищує 0,3 мм, і більшість з них можна використовувати після відновлення.
З позицій матеріаломісткості відновлення машин економічна доцільність ремонту зумовлена можливістю повторного використання після відновлення більшості деталей як придатних, так і гранично спрацьованих. Це дає змогу проводити ремонт в коротший час і з меншими витратами металу й інших матеріалів порівняно з витратами при виготовленні нових автомобілів.
Проблема досягнення високої якості відремонтованих автомобілів і агрегатів висуває підвищені вимоги перед ресурсом відновлених деталей. Відомо, що в автомобілях й агрегатах після капітального ремонту деталі працюють, як правило, в значно гірших умовах, ніж у нових, що пов"язано зі зміною базисних розмірів, зміщенням осей в корпусних деталях, умовами подачі мастила та ін. У зв"язку з цим технологія відновлення має базуватися на таких способах нанесення покриття і наступної обробки, які дали б змогу не тільки зберегти, а й збільшити ресурс відремонтованих деталей. Наприклад, при відновленні хромуванням, плазмовим і детонаційним напиленням, індукційним і лазерним...

Деталь “ Вал ведений коробки передач” за номером 52-1701105 виготовляється з сталі 35Х ГОСТ 4543-71. Деталь призначена для передачі обертаючого моменту від проміжного валу до карданної передачі


рис. 1.1
Вал встановлюється в корпусі коробки лівим кінцем 5 на підшипник
первинного валу , правим кінцем 4 на підшипник в корпус коробки. Ці поверхні виконані по 6-му квалітету точності з шорсткістю Ra 0,63 . На валу встановлюються шестерні першої, другої, третьої, четвертої передачі та заднього ходу.
Можливі дефекти валу показані на рис. 1.1
Аналізуючи деталь можна зробити такі висновки:
1) виправлення геометричної форми опорних шийок необхідно проводити шліфуванням, через високу твердість матеріалу;
2) враховуючи високу точність поверхонь шийок відновлення необхідно проводити у дві стадії обробки(попереднім і чистовим шліфуванням) при базуванні деталі по центровим отворам;
3) при відновленні шлиців під шестерню 1-ї передачі в якості установчих баз можливо використовувати шийки під підшипники;
Згідно завдання деталь має такі дефекти:знос шийки під распорну втулку, знос шийки під кульковий підшипник, знос різі М22х1,5-6Н
Деталь відноситься до классу «вали»
Твердість шийки під роликовий підшипник - НRC 60…65, інше НRC 48…55
Маса деталі:4,5 кг
Габаритні розміри: довжина 280 мм, діаметр-76 мм



























1.2 Технічні вимоги

Деталь “ Вал ведений коробки передач” має відповідати таким технічним вимогам:


1. Нециліндричність поверхні А не більш 0,07 мм
2. Шорсткість поверхні А повинна відповідати Ra 0,63
3. Нециліндричність поверхні Б не більш 0,07 мм
4 .Нециліндричність поверхні В не більш 0,07 мм
5.Нециліндричність поверхні Г не більш 0,07 мм
6. Шорсткість поверхні Г повинна відповідати Ra 0,63 .
7. Несоосність поверхонь А та Б не більш 0,03 мм.
8. Радіальне биття поверхні Б повинна відповідати 0,02 мм
9. Конусність поверхні А не більш...

1. Автомобиль ГАЗ Руководство по капитальному ремонту. М.: Минавтотранс РСФСР, 1961. 193 с.
2. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя, Т. 1. М.: Машиностроение, 1979, 728 с.
3. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М.: Высшая школа, 1980,230 с.
4. Горбацевич А.Ф. и др. Курсовое проектирование по технологии машиностроения, Минск: Вышейна школа, 1975, 288 с.
5. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. М.: Машиностроение, 1979, 304 с.
6. Дехтеринский В. Капитальный ремонт автомобилей. Справочник. М.: Транспорт, 1989, 335 с.
7. Добрыднев И.С. Курсовое проектирование по предмету "Технология машиностроения", М.: Машиностроение, 1985, 184 с.
8. Канарчук В.С, Чигиринець А.Д., Голяк О.Л., Шоцький П.М. Технолопя та обладнання для вщновлення автомобшьних деталей. К.: 1нститут системних дослщжень освіти України, 1993.
9. Карагодин В.И., Митрохин Н.Н. Ремонт автомобилей и двигателей. М: "Министерство", 2001.
10. Клебанов Б.В., Кузьмин В.Г., Маслов В.И. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1974. 328 с.
11. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений. М.: Машиностроения, 1983, 278 с.
12. Методичний посібник на допомогу студентам денного та заочного відіення при виконанні розділу "Охорона пращ та навколишнього середовища" дипломного проекту,
13. Кузнецов Ю.И. Конструкции приспособлений для станков с ЧПУ. М.: Высшая школа. 1988. 304 с.
14. Методичні вказівки "Вимоги до оформления курсового та дипломного проекту з предмету ТЕА".
16.. Навчально-методичний посібник для курсового проектування з предмету „Основи технології ремонту автомобілів”,
17. Румянцев СИ., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1988. 328 с.
18. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.4. Киев: Наукова думка 1981.467 с.
19. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.7. Киев: Наукова думка 1985.467 с.
20. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Под ред. Косиловой А.Г. и Мещерякова Р.К....