Технологический процесс восстановления коленчатого вала ГАЗ-66

При роботі автомобіля під дією зовнішніх факторів та технологічних навантажень вузли, агрегати та деталі автомобіля зношуються, автомобіль з часом втрачає свої технічні, експлуатаційні та економічні характеристики. Для підтримання технічного стану автомобіля та для відновлення його технічних характеристик, автомобіль час від часу ремонтують. При ремонті автомобіля деякі деталі його вузлів повністю зношені, деякі можуть ще працювати як мінімум до наступного ремонту, а деякі економічно вигідно не замінювати а обновити – різними способами відтворивши їхні поверхні до первинних розмірів або шляхом переведення однієї з контактуючих деталей до наступного ремонтного розміру (як правило більш складної та коштовної), і застосувавши нову контактуючу деталь ремонтного розміру.
Водночас близько 75% деталей, забракованих при першому капітальному ремонті автомобілів, ремонтопридатні або можуть використовуватися взагалі без відновлення.
Із ремонтної практики відомої що більшість забракованих через спрацювання деталей втрачають не більше 1-2% вихідної маси. При цьому міцність деталей практично зберігається. Наприклад, 95% деталей двигунів внутрішнього згоряння бракується через спрацювання, що не перевищує 0,3 мм, і більшість з них можна використовувати після відновлення
В даний час прийнято розглядати деталі, які можна відновити, по сдідуючим признакам: деталі які мають механічні пошкодження, такі що мають зношену поверхню, та такі що мають пошкодження антикорозійних покрить. В залежності від виду пошкодження даної деталі для її відновлення застосовують і різні методи. Так для деталей що мають механічні пошкодження застосовують для відновлення методи – пластичне деформування, зварювання, паяння, застосовують синтетичні матеріали для нарощування поверхні та усунення нерівностей. Якщо ми маємо справу з деталями з зношеною по верхньою то застосовуємо – слюсарно-механічну обробку, пластичне деформування, наплавлення, напилення, гальванічне та хімічне...

Деталь “Колінчастий вал” за номером 66-1005011 виготовляється з чавуну ТУ 2544 і призначений для перетворення поступового руху поршнів в обертаючий рух. Твердість робочих поверхонь колінчастого валу НВ 160.

Рис. 1.1
Колінчатий вал п’яти опорний з каналами для змащування та ловушками для очищення масла. Опорні ( корінні) шийки 8 колінчастого валу виконані з точністю по 5-му квалітету точності з шорсткістю Ra 0,32 мкм. Шатунні шийки мають тіж параметри виготовлення.
Задній кінець валу має отвір 3 під підшипник направляючого кінця первинного валу коробки передач (точність 6-й квалітет, Ra 0,63.) і фаску якиу можна використовувати в якості технологічної бази при відновленні. Другою базою можна взяти центровий отвір переднього кінця валу.
Можливі дефекти валу показані на рис. 1.1
Основні причини виникнення дефектів є тертя та знакоперемінні навантаження.
Згідно з завдання колінчастий вал має такі дефекти: знос корінних шийок, знос шпонкової канавки під маточину шківа, знос різі М27х2-7Н.
Аналізуючи деталь можна зробити такі висновки:
1) виходячи з класу точності поверхонь та їх твердості обробку їх необхідно проводити в декілька стадій . Для коренних та шатунних шийок після нарощування токарна обробка , та шліфування і полірування.
2) для інших поверхонь можна використовувати традиційні способи відновлення: механічна обробка , накатка, обробка під ремонтний розмір
Деталь відноситься до класу „круглі стержні”
Маса деталі : 34,6 кг.
Габаритні розміри : довжина 720, діаметр по шатунним шийкам 230.

1. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя, Т. 1. М.: Машиностроение, 1979, 728 с.
2. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М.: Высшая школа, 1980,230 с.
3. Горбацевич А.Ф. и др. Курсовое проектирование по технологии машиностроения, Минск: Вышейна школа, 1975, 288 с.
4. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. М.: Машиностроение, 1979, 304 с.
5. Дехтеринский В. Капитальный ремонт автомобилей. Справочник. М.: Транспорт, 1989, 335 с.
6. Добрыднев И.С. Курсовое проектирование по предмету "Технология машиностроения", М.: Машиностроение, 1985, 184 с.
7. Канарчук В.С, Чигиринець А.Д., Голяк О.Л., Шоцький П.М. Технология та обладнання для відновлення автомобілььних деталей. К.: Інститут системних досліджень освіти Украши, 1993.
8. Карагодин В.И., Митрохин Н.Н. Ремонт автомобилей и двигателей. М: "Министерство", 2001.
9. Клебанов Б.В., Кузьмин В.Г., Маслов В.И. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1974. 328 с.
10. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений. М.: Машиностроения, 1983, 278 с.
11. Методичний посібник на допомогу студентам денного та заочного відіення при виконанні розділу "Охорона пращ та навколишнього середовища" дипломного проекту
12. Кузнецов Ю.И. Конструкции приспособлений для станков с ЧПУ. М.: Высшая школа. 1988. 304 с.
13. Методичні вказівки "Вимоги до оформления курсового та дипломного проекту з предмету ТЕА"
14. Навчально-методичний посбник для курсового проектування з предмету „Основи технології ремонту автомобілів”,
15. Румянцев СИ., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1988. 328 с.
Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.4. Киев: Наукова думка 1981.467 с.
16. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.7. Киев: Наукова думка 1985.467 с.
17. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Под ред. Косиловой А.Г. и Мещерякова Р.К. М.: Машиностроение, 1985, 656 с.,496 с.
18. Справочник технолога авторемонтного производства / под...