Технологический процесс восстановления картера главной передачи ГАЗ-53

Постійна незабезпеченість ремонтного виробництва запасними частинами - серйозний фактор зниження технічної готовності автомобільного транспорту.
Дальше розширення виробництва нових запасних частин пов"язане з
необхідністю ще більшого зростання матеріальних і трудових витрат.
Водночас близько 75% деталей, забракованих при першому капітальному ремонті автомобілів, ремонтопридатні або можуть використовуватися взагалі без відновлення.
Альтернативою подальшого зростання тенденції виробництва запасних частин є вторинне використання спрацьованих деталей, відновлених в процесі ремонту автомобілів і агрегатів.
Із ремонтної практики відомої що більшість забракованих через спрацювання деталей втрачають не більше 1-2% вихідної маси. При цьому міцність деталей практично зберігається. Наприклад, 95% деталей двигунів внутрішнього згоряння бракується через спрацювання, що не перевищує 0,3 мм, і більшість з них можна використовувати після відновлення.
З позицій матеріаломісткості відновлення машин економічна доцільність ремонту зумовлена можливістю повторного використання після відновлення більшості деталей як придатних, так і гранично спрацьованих. Це дає змогу проводити ремонт в коротший час і з меншими витратами металу й інших матеріалів порівняно з витратами при виготовленні нових автомобілів.
Проблема досягнення високої якості відремонтованих автомобілів і агрегатів висуває підвищені вимоги перед ресурсом відновлених деталей. Відомо, що в автомобілях й агрегатах після капітального ремонту деталі працюють, як правило, в значно гірших умовах, ніж у нових, що пов"язано
зі зміною базисних розмірів, зміщенням осей в корпусних деталях, умовами подачі мастила та ін. У зв"язку з цим технологія відновлення має базуватися на таких способах нанесення покриття і наступної обробки, які дали б змогу не тільки зберегти, а й збільшити ресурс відремонтованих деталей. Наприклад, при відновленні хромуванням, плазмовим і детонаційним напиленням, індукційним і лазерним...

Деталь “Картер головної передачі заднього мосту” за номером 53-2402012 виготовляеться з ковкого чавуна КЧ 35-10 ГОСТ 1215-79. Деталь призначена для кріплення деталей редуктора

Деталь встановлюється у картері заднього мосту. На рисунку деталь знаходиться під номером 10.
На картер диференціалу встановлюється стакан ведучого валу 5 з валом та підшипниками 9, 13.
В картер встановлюється вал 8 з ведучою шестернею та конічною шестернею 17 . В нижній частині корпусу розташовані підшипники диференціалу 21 . Регулювання цих підшипників виконується за допомогою гайок 25.

Рис.1.1
Аналізуючи деталь можна зробити такі висновки:
1) форма та роташування поверхонь деталі дозволяє обробляти поверхні на прохід
2) деталь має розвинуті поверхні : отвір під підшипники диференціалу ( 7-й квалітет точності шорсткість Ra 0,63), отвір під роликовий підшипник ( 7-й квалітет точності , Ra 1,25), Дані поверхні можливо використовувати в якості технологічниї баз.
3) Точність поверхонь , матеріал деталі дозволяє відновлювати їх традіційними методами ( наплавлення, встановлення ДРД)

Основні дефекти показані на рис. 1.1
Згідно завдання на курсовий проект деталь має такі дефекти : знос отвору під роликовий підшипник задньої опори ведучої шестерні, знос отворів піл підшипники диференціалу, пошкодження різі під гайку підшипника диференціалу.
Деталь відноситься до класу „ корпусні”
Матеріал деталі має твердість НВ 149 , небільш.
Габаритні розміри деталі :200х250х420 мм

1. Автомобиль ГАЗ Руководство по капитальному ремонту. М.: Минавтотранс РСФСР, 1961. 193 с.
2. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя, Т. 1. М.: Машиностроение, 1979, 728 с.
3. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М.: Высшая школа, 1980,230 с.
4. Горбацевич А.Ф. и др. Курсовое проектирование по технологии машиностроения, Минск: Вышейна школа, 1975, 288 с.
5. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. М.: Машиностроение, 1979, 304 с.
6. Дехтеринский В. Капитальный ремонт автомобилей. Справочник. М.: Транспорт, 1989, 335 с.
7. Добрыднев И.С. Курсовое проектирование по предмету "Технология машиностроения", М.: Машиностроение, 1985, 184 с.
8. Канарчук В.С, Чигиринець А.Д., Голяк О.Л., Шоцький П.М. Технолопя та обладнання для вщновлення автомобшьних деталей. К.: 1нститут системних дослщжень освіти України, 1993.
9. Карагодин В.И., Митрохин Н.Н. Ремонт автомобилей и двигателей. М: "Министерство", 2001.
10. Клебанов Б.В., Кузьмин В.Г., Маслов В.И. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1974. 328 с.
11. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений. М.: Машиностроения, 1983, 278 с.
12. Методичний посібник на допомогу студентам денного та заочного відіення при виконанні розділу "Охорона пращ та навколишнього середовища" дипломного проекту,
13. Кузнецов Ю.И. Конструкции приспособлений для станков с ЧПУ. М.: Высшая школа. 1988. 304 с.
14. Методичні вказівки "Вимоги до оформления курсового та дипломного проекту з предмету ТЕА".
16.. Навчально-методичний посбник для курсового проектування з предмету „Основи технології ремонту автомобілів
17. Румянцев СИ., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1988. 328 с.
18. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.4. Киев: Наукова думка 1981.467 с.
19. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.7. Киев: Наукова думка 1985.467 с.
20. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Под ред. Косиловой А.Г. и Мещерякова Р.К. М.:...