Форми та системи оплати праці та їх удосконалення

Заробітна плата є основним джерелом доходів працівників і найсильнішим мотиватором трудового потенціалу більшості населення. В умовах недосконалості ринкових регуляторів формування заробітної плати процеси у сфері оплати праці набули значною мірою стихійного характеру. Заробітна плата перестала виконувати свої функції: відтворювальну, стимулюючу та регулюючу. Реальна заробітна плата знизилася до рівня, який не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці. Дуже повільно зменшуються обсяги заборгованості з заробітної плати.
На вирішення даної проблеми спрямовано низку Указів Президента України щодо реформування системи оплати праці, зокрема наступні: “Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 р.” від 3 серпня 1999 р., “Основні напрями політики щодо грошових доходів населення” від 7 серпня 1999 р., “Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” від 24 травня 2000 р. Усі вони спрямовані на вдосконалення механізмів державного та колективно-договірного регулювання заробітної плати, визначення шляхів та механізмів ії реального зростання, посилення захисту прав працівників на її своєчасне одержання. В силу зазначеного, на державному рівні, у кожній галузі та на окремих підприємствах (в організаціях, фірмах) виникає необхідність у виробленні власної політики заробітної плати. Вона повинна враховувати інтереси різних груп працівників і власників, передбачати ефективну систему зайнятості населення й винагороди за працю, заходи до соціального захисту населення, механізми з підтримання доходів на рівні, що забезпечує людині гідне життя.
Досягнення цих цілей важко здійснити без вироблення нових підходів до розуміння теоретичних аспектів заробітної плати, її організації та аналізу всієї інформації з оплати праці. Раціональне розв’язання зазначених проблем дозволить підвищити ефективність керування заробітною...

Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається досконалістю й обґрунтованістю механізму управління, тобто набору засобів і методів управління. Механізм управління передбачає постановку цілей, контроль за виконанням завдань, запровадження стандартів виконання роботи й оцінювання результативності, побудову ефективної системи мотивації персоналу. Функція мотивації є внутрішнім двигуном системи управління. Керівництво компаній може вдаватися як до нематеріальної мотивації, так і до матеріальної. Найбільш високий рейтинг серед матеріальних методів мотивації залишається за стимулюванням через регулювання питань, пов’язаних з оплатою праці.[14, c. 594]
Правильна організація діючою системи заробітної плати зацікавлює працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.[12, c. 149]
Існує декілька підходів до визначення поняття заробітної плати. Приклади визначень наведено нижче у таблиці 1.1.1.
Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його родини. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.[12, c. 149]
Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Згідно із Законом України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі:
 законодавчих та інших нормативних актів;
 генеральної угоди на державному рівні;
 галузевих, регіональних угод;
 колективних договорів;
 трудових договорів.
Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об’єднання власників або їхні...

Заробітна плата є не лише економічним поняттям, а й основним мотивом праці. Окрім функції мотиватора заробітна плата виконує й інші функції: відтворювальну (основне джерело доходів населення), стимулюючу (встановлення заробітної плати в залежності від результатів праці ), регулюючу (засіб розподілу і перерозподілу кадрів по галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юктури ), соціальну (є не тільки матеріальним, а й моральним фактором). Проте в сучасних ринкових умовах заробітна плата не може виконувати надані їй функції через незначну її частку в валовому внутрішньому продукті та низький рівень відтворення робочої сили.
Правильна організація оплати праці на підприємстві є запорукою не тільки успішної діяльності підприємства, а й економічного стану країни. Оскільки розмір заробітної плати визначає рівень життя населення. Задля соціального захисту населення державою введено мінімальний розмір заробітної плати, тобто рівень оплати праці, нижче якого не може бути встановлено заробітну плату на підприємствах.
Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Тобто номінальна заробітна плата – це сума коштів, які отримують працівники за виконану ними роботу, а реальна – це кількість товарів та послуг, які може придбати працівник за цю суму коштів. В Україні номінальна заробітна плата значно вище, ніж реальна.
Щодо структури заробітної плати, то вона складається з трьох частин: основної (винагорода за виконану роботу, відповідно до норм праці), додаткова (винагорода за працю понад установлені норми), інші заохочувальні та компенсаційні витрати (виплати у формі винагород).
Під організацією оплати праці слід розуміти систему її диференціації і регулювання за окремими категоріями персоналу, залежно від складності виконуваних робіт, а також індивідуальних і колективних результатів праці при забезпеченні гарантованого заробітку за виконання норми праці.
Організація оплати праці залежить від якості нормативних матеріалів, оскільки застосування завищених норм часу і...