Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ТА ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА СТАНОМ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Безпека праці є основною гарантією стабільності та якості будь-якого виробництва. Крім того, відсутність нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров’я умовах. Тому діяльність із контролю та нагляду за станом охорони праці повинна поєднувати як державну сферу, так і громадські інтереси.
Структурна схема органів управління, нагляду та контролю за станом охорони праці зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Органи, які здійснюють управління, нагляд і контроль за станом охорони праці [5]

Таким чином, доцільно окремо розглянути особливості державного та громадського нагляду й контролю у сфері охорони праці.
1.1. Державний нагляд за станом охорони праці

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці є невід’ємною частиною державної політики, однією з найважливіших функцій центральних та місцевих органів виконавчої влади. У зв’язку з цим важливого значення набуває державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
Державний нагляд – це діяльність уповноважених органів і посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів), спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.
Згідно з Законом України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:
- Державний комітет України з нагляду за охороною праці;
- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я...

Державна політика в сфері охорони праці направлена на забезпечення безпечних і здорових умов праці, попередження нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Одним із основних завдань страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання виникненню випадків загрози здоров’ю та життю застрахованих, викликаних умовами праці.
Як показує світовий досвід, безпека праці є основною гарантією стабільності та якості будь-якого виробництва. До того ж відсутність нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров’я умовах.
Безперечно, питання охорони праці багатогранне, складне і досить відповідальне. Адже за ним – життя і здоров’я людей, які своєю працею створюють для держави, нації матеріальні блага. Тому безпека праці на виробництві повинна стати пріоритетним напрямом як для керівників підприємств, так і для найманих працівників. Адже сьогодні вигідніше вкладати кошти в створення безпечних умов праці, ніж потім нести колосальні матеріальні затрати у вигляді штрафів, допомоги сім’ям потерпілих, відновлення зруйнованих після аварій приміщень і шахт, ремонт пошкодженої техніки і обладнання.
Отже, дана тема є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку нашої державі і потребує детального дослідження.

Загальновизнаним є думка про те, що безпека праці є основною гарантією стабільності та якості будь-якого виробництва. До того ж, відсутність нещасних випадків позитивно позначається на професійній активності працюючих, моральному кліматі в колективі, а значить і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров’я умовах. Тому діяльність із контролю та нагляду за станом охорони праці повинна поєднувати як державне, так і громадське регулювання.
Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Система управління охороною праці є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці.
Таким чином, тісна та налагоджена взаємодія між державним та громадським регулювання сфери охорони праці, а також врахування зарубіжного досвіду створюють необхідні передумови для вдосконалення існуючої системи охорони праці в Україні.