Пієлонефрит

РОЗДІЛ І. ПІЄЛОНЕФРИТ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ
1.1 ЕТІОЛОГІЯ.ПАТОГЕНЕЗ
Пієлонефрит може спричинятися різними видами пато¬генної мікрофлори (бактеріальної, ві¬русної та грибкової), екзогенної або ендогенної за своїм походженням. Найчастіше збудниками пієлонефри¬ту в останні роки є кишкова паличка, стафілокок, протей, ентерокок, синьо-гнійна паличка, стрептокок і т. ін. У виникненні пієлонефриту ключову роль відіграють такі чинники: харак¬тер і вид збудника, шлях проникнен-ня інфекції в нирку, загальний стан організму, наявність змін у нирці та сечових шляхах, що сприяють фікса¬ції збудника і розвиткові патологіч-ного процесу (порушення функції нирки, ушкодження нирки, порушен¬ня відтікання сечі ). Наприклад, золотистий коагулюючий стафілокок здатний спричинити патологічний процес у незміненій нирці, тоді як інші збудники — лише за наявності пев¬них сприятливих чинників. В остан¬ні роки часто трапляються асоціації мікроорганізмів, які легко виклика¬ють запальний процес у сечових шля¬хах. У такі асоціації найчастіше вхо¬дять протей, синьогнійна паличка, ста¬філококи, гемолітичні штами кишко¬вої палички. Під дією несприятливих чинників мікроорганізми часто втра-чають оболонку і переходять у так звані L-форми або протопласти, які не ростуть на звичайних живильних се¬редовищах. За сприятливих умов такі бактерії знову перетворюються у ве¬гетативні форми. Такі форми мікро¬організмів часто входять до складу ви¬щезгаданих асоціацій мікроорганізмів, що суттєво ускладнює діагностику.

Пієлонефрит — неспецифічний інфекційно-запаль¬ний процес у чашечково-мисковій си¬стемі і тканині нирки з ураженням головним чином тубулоінтерстиційної тканини. Наслідком запалення є склероз паренхіми. Розвиток пієлонефриту завжди пов’язаний з інфекцією сечовивідних шляхів. Головна роль у виникненні пієлонефриту належить грамнегативній флорі (кишковій паличці, протею) а також стафілококам, ентерококам, клебсієлі. Пієлонеф¬рит може бути гострим і хронічним. Крім цього, його поділяють на пер¬винний, що виникає у нирці без будь-якого попереднього захворювання її, і вторинний, що є ускладненням ін-шого захворювання нирки і сечових шляхів. За шляхом проникнення інфекції пієлонефрит поділяють на ге¬матогенний та урогенний (через про-світ сечоводу і по стінці сечоводу). За особливостями перебігу розрізняють пієлонефрит: новонароджених; вагі¬тних; спинальних хворих; хворих похилого віку; хворих на цукровий діабет. Загальноприйнятої класифіка¬ції пієлонефриту немає. Вторинний пієлонефрит діагностується у 3-4 рази частіше за первинний.

Пієлонефрит — неспецифічне інфекційно- запальне захворювання нирок з переважним ураженням проміжної тканини ниркової паренхіми із залученням миски і чашок.
На пієлонефрит припадає 30—50% всіх захворювань верхніх сечових шляхів. Розрізняють первинний і вторинний пієлонефрит. Первинний виникає, якщо інфекція вражає нирку як первинне захворювання, тоді як вторинний виникає в результаті порушення пасажу сечі, наприклад, при закупорці сечоводу каменем або при аномалії розвитку верхніх сечових шляхів, здавлення сечоводу пухлиною та ін. Інфекція в нирки потрапляє переважно гематогенним шляхом.[ 5; 73]