Виробнича функція курсова

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ ТА ІЗОКВАНТИ
1.1 Поняття «виробнича функція»

Теорія виробництва вивчає, насамперед, співвідношення між кількістю застосовуваних ресурсів і обсягом випуску. Методологічно теорія виробництва багато в чому схожа з теорією споживання, однак з тією відмінністю, що основні її категорії мають не суб'єктивно-психологічну основу, а об'єктивну природу і можуть бути виміряні в певних одиницях.
Для того щоб описати поведінку фірми, необхідно знати, яка кількість продукту вона може виробити, використовуючи ресурси в тих чи інших обсягах.
Вихідним пунктом такого аналізу служить виробнича функція. Вона була розроблена в 1890 році англійським математиком А. Беррі, що допомагали А. Маршаллу при підготовці математичного додатка до роботи «Принципи економічної науки».
Виробнича функція - функція, що описує залежність кількості продукту, яку може призвести фірма, від обсягів витрачених ресурсів.
Виробнича функція характеризує технічну залежність між ресурсами і випуском і описує всю сукупність технологічно ефективних способів. Кожен спосіб може бути описаний своєї виробничої функцією.
Всі ресурси, використовувані фірмою в процесі виробництва, умовно ділять на два класи: постійні та змінні.
Ресурси, кількість яких не залежить від обсягу випуску і є незмінним протягом аналізованого періоду, називаються постійними. Сюди можуть відноситися: виробничі площі, особливі знання висококваліфікованого персоналу, технології.
Ресурси, кількість яких безпосередньо залежить від обсягу випуску, називаються змінними. Прикладом змінних ресурсів можуть служити електроенергія, більшість видів сировини і матеріалів, транспортні послуги, праця робітників та інженерно-технічного персоналу.
Виробнича функція багато в чому схожа на функцію корисності, в теорії споживання. Це пояснюється тим, що по відношенню до ресурсів фірма є споживачем і виробнича функція характеризує саме цю сторону виробництва - виробництво як споживання....

взявшись за виробництво конкретного продукту, прагне домогтися максимального прибутку. Проблеми, пов'язані з виробництвом продукції, можуть бути розділені на три рівні:
1) Перед підприємцем може стояти питання про те, як виробляти задану кількість продукції на певному підприємстві. Ці проблеми ставляться до питань короткостроковій мінімізації витрат виробництва;
2) підприємець може вирішувати питання про виробництво оптимального, тобто приносить великий прибуток, кількість продукції на певному підприємстві. Ці питання стосуються довгострокової максимізації прибутку.
3) перед підприємцем може стояти завдання з'ясування найбільш оптимальних розмірів підприємства. Подібні питання ставляться до довгострокової максимізації прибутку.
Знайти оптимальне рішення можна на основі аналізу взаємозв'язку між витратами і обсягом виробництва (виробленням). Адже прибуток визначається різницею між виручкою від реалізації продукції і всіма витратами. А виручка, і витрати залежать від обсягу виробництва. В якості інструменту аналізу цієї залежності економічна теорія використовує виробничу функцію.
Виробнича функція визначає максимальний обсяг випуску продукції при кожному заданому кількості ресурсів. Ця функція описує залежність між витратами ресурсів і випуском продукції, дозволяючи визначити максимально можливий обсяг випуску продукції при кожному заданому кількості ресурсів, або мінімально можливу кількість ресурсів для забезпечення заданого обсягу випуску продукції. Виробнича функція підсумовує тільки технологічно ефективні прийоми комбінування ресурсів для забезпечення максимального випуску продукції. Будь-яке вдосконалення в технології виробництва сприяє зростанню продуктивності праці, обумовлює нову виробничу функцію.
Принцип економічності вимагає від підприємств раціонального використання обмежених виробничих факторів при виготовленні продукції. Досягнення даного принципу можуть забезпечити два альтернативних підходи:
 При першому підході ставиться вимога, щоб...

Таким чином, виробнича функція - це функція, що дозволяє визначити максимально можливий обсяг випуску продукції при різних поєднаннях і кількостях ресурсів.
У теорії виробництва традиційно використовуються двухфакторна виробнича функція, в якій обсяг виробництва, є функцією використання ресурсів праці і капіталу:
Q = f (L, K).
Вона може бути представлена у вигляді графіка або кривої. У теорії поведінки виробників при певних припущеннях існує єдина комбінація ресурсів, при якій мінімізуються витрати на ресурси при даному обсязі виробництва.
Розрахунок виробничої функції фірми - це пошук оптимуму, вибір серед багатьох варіантів, що передбачають різні поєднання чинників виробництва, такого, який дає максимально можливий обсяг випуску продукції. В умовах зростаючих цін і грошових витрат фірма, тобто витрат на придбання факторів виробництва, розрахунок виробничої функції зосереджений на пошуках такого варіанту, який забезпечив би максимізацію прибутку при найменших витратах.
Розрахунок виробничої функції фірми, що прагне до досягнення рівноваги між граничними витратами і граничним доходом, буде зосереджений на пошуки такого варіанту, який забезпечить необхідний випуск продукції при мінімальних витратах виробництва. Мінімальні витрати визначаються на стадії розрахунків виробничої функції методом заміщення, витіснення дорогих або збільшених в ціні факторів виробництва альтернативними, більш дешевими. Заміщення здійснюється за допомогою порівняльного економічного аналізу взаємозамінних і взаємодоповнюючих факторів виробництва їх ринкових цін. Задовільним буде такий варіант, в якому комбінація факторів виробництва і заданий об'єм випуску продукції відповідає критерію найменших витрат виробництва.
Існує кілька видів виробничої функції. Основними з них є:
1. Нелінійна ВФ;
2. Лінійна ВФ;
3. Мультиплікативна ВФ;
4. ВФ «витрати-випуск».
Ефективним є виробництво, при якому заданий максимальний фізичний обсяг випуску продукції забезпечується мінімальними обсягами...