Клінічні аспекти дизартрії

2.1 . Механізми дизартрії

Порушення звуковимови при дизартрії виникають в результаті ураження різних структур мозку, необхідних для управління руховим механізмом мови.
До таких структур належать:
• периферичні рухові нерви до м'язів мовного апарату (язика, губ, щік, піднебіння, нижньої щелепи, глотки, гортані, діафрагми, грудної клітки);
• ядра цих периферичних рухових нервів, розташовані в стовбурі головного мозку;
• ядра, розташовані в стовбурі і в підкіркових відділах мозку і здійснюють емоційні безумовно - рефлекторні мовні реакції типу плачу, сміху, скрикування та ін.
Руховий механізм мови забезпечується також більш високо розташованими наступними мозковими структурами:
• підкірково-мозочковими ядрами і провідними шляхами, які здійснюють регуляцію м'язового тонусу і послідовність м'язових скорочень мовної мускулатури, синхронність у роботі артикуляційного, дихального і голосового апарату, а також емоційну виразність мови;
• провідними системами, що забезпечують проведення імпульсів від кори мозку до структур нижче розташованих функціональних рівнів рухового апарату мовлення (до ядер черепно-мозкових нервів, розташованих в стовбурі головного мозку);
• кірковими відділами головного мозку, що забезпечують як більш диференційовану іннервацію мовної мускулатури, так і формування мовного праксису [11, c. 307].

Оволодіння рідною мовою, розвиток мовлення є одним з найважливіших надбань дитини в дитинстві і розглядається в сучасному вихованні як загальна основа розвитку та навчання дітей.
Мовлення – один із найпотужніших чинників і стимулів розвитку дитини. Завдяки йому люди повідомляють думки, бажання, передають свій життєвий досвід, узгоджують дії. Мовлення служить основним засобом спілкування людей. У дітей, які страждають дизартрією, цей основний засіб виявляється порушеним, тому їм дуже складно спілкуватися з іншими людьми. В даний час ця мовленнєва патологія розглядається як складний синдром центрально-органічного генезу, що проявляється в неврологічних, психологічних і мовних симптомах.
Порушення звуковимови при дизартрії проявляються в різному ступені і залежать від характеру і тяжкості ураження нервової системи. У легких випадках маються окремі спотворення звуків, «змазане мовлення», у більш тяжких випадках спостерігаються спотворення, заміни, пропуски звуків, страждає темп, виразність, модуляція, в цілому вимова стає невиразною.
Провідним симптомом у структурі мовного дефекту при дизартрії є фонетичні порушення, які часто супроводжуються недорозвиненням лексико-граматичного ладу мовлення. Порушення фонетичної сторони мови насилу піддаються корекції, негативно впливають на формування фонематичного, лексичного та граматичного компонентів мовленнєвої функціональної системи, викликаючи вторинні відхилення в їх розвитку.
Дизартричні розлади ускладнюють процес шкільного навчання дітей. Своєчасна ж корекція порушень мовленнєвого розвитку є необхідною умовою психологічної готовності дітей до засвоєння шкільних знань. У зв'язку з цим володіння сучасними уявленнями про симптоматику, механізми дизартрії, про методи її корекції є надзвичайно важливим для підготовки вчителів - логопедів.
На даному етапі дизартрія являє собою одну з гострих проблем логопедії та спеціальної психології. Дизартрія як складна проблема мовної патології інтенсивно вивчається і...

Дизартрія – порушення звуковимовної сторони мовлення, зумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату.
Клінічне, психологічне та логопедичне вивчення дітей з дизартрією показує, що ця категорія дітей дуже неоднорідна з точки зору рухових, психічних і мовних порушень.
Причинами дизартрії є органічні ураження центральної нервової системи в результаті впливу різних несприятливих факторів на мозок дитини у внутрішньоутробному і ранньому періодах розвитку. Найчастіше це внутрішньоутробні поразки, що є результатом гострих, хронічних інфекцій, кисневої недостатності (гіпоксії), інтоксикації, токсикозу вагітності й ряду інших факторів, які створюють умови для виникнення родової травми. У значному числі таких випадків при пологах у дитини виникає асфіксія, дитина народжується недоношеною.
Структура дефекту при дизартрії включає порушення звуковимовної і просодичної сторін мовлення, обумовлене органічним ушкодженням мовнорухових механізмів центральної нервової системи. Порушення звуковимови при дизартрії залежить від тяжкості та характеру ураження.
Основними клінічними ознаками дизартрії є:
• порушення м'язового тонусу в мовленнєвій мускулатурі;
• обмежена можливість довільних артикуляційних рухів через паралічі і парези м'язів артикуляційного апарату;
• порушення голосоутворення та дихання.
Названі порушення проявляються в різному ступені і в різних комбінаціях в залежності від локалізації ураження в центральній або периферичній нервовій системі, від тяжкості порушення, від часу виникнення дефекту.
Складність проблеми дизартрії обґрунтована неврологічної природою мовного розладу. Дизартрія характеризується апраксичними мовними порушеннями, зумовленими розладом м'язового контролю психофізіологічного механізму мовлення в результаті патології центральної і рідше периферичної нервової системи, що беруть участь в організації продукування мовлення.
Клініко-фізіологічні аспекти дизартрії визначаються локалізацією і тяжкістю ураження мозку. Анатомічний і...