Формування ринку сільськогосподарської техніки в Україні

Технічне оснащення аграрного виробництва України досягло критичної межі. Аграрні підприємства основними сільськогосподарськими машинами забезпечені на 40-58 %, понад 90 % з яких відпрацювали свій амортизаційний строк. Більше 43 тис. фермерських господарств мають лише 28 тис. тракторів, 6,5 тис. зернових комбайнів, 0,36 сівалки на одне господарство. Навантаження на один трактор збільшилося з 66 га ріллі в 1990 р. до 134,6 га в 2003 р., на один зернозбиральний комбайн відповідно з 113 га зернових культур до 274 га. Якщо в Україні на 1000 га ріллі припадає 9,4 трактора, то в Польщі - 93,3, Німеччині - 87,4, Франції - 68,7, Великій Британії - 84,7 шт. зернових комбайнів на 1000 га посівів зернових, в Укра¬їні у 4-5 разів менше. Через фінансову неспроможність сільськогосподарські товаровиробники невзмозі купувати нову техніку, а заводи-виробники, втративши ринки збуту, не розширюють виробництво, не модернізують виробничі потужності, вони завантажені на 10-20 %, знос технологічного обладнання становить 70-80 %. Відставання вітчизняного машинобудування сягає майже двох поколінь по енергетичних засобах, збиральних машинах, комбінованих агрегатах та інших складних машинах від зарубіжних аналогів. Енерго-машиноозброєність галузі поступається розвиненим країнам у 7-10 разів. Застаріле технологічне обладнання, середній вік якого сягає 30-35 років, не дозволяє машинобудівникам виробляти сучасні технічні засоби світового рівня якості й надійності. Вітчизняний ринок сільськогос¬подарської техніки починають завойовувати закордонні фірми, які пропонують високоякісну продуктивну, хоч і до-рожчу, техніку. Закон України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" в частині державного фінансування вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу не виконувтьєя. [ 42 ]
Протягом багатьох десятиліть вітчизняний агропроми¬словий комплекс використовується як інвестиційний донор розвитку інших галузей. Капітал переливається через...

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарська галузь України має багато проблем, серед яких – недостатня кількість оборотного капіталу, висока вартість кредитів, жорсткий державний контроль. Низька купівельна спроможність українських фермерів обмежує ріст продажу сільськогосподарського обладнання в країні.
Найбільш гостро на даний час стоїть питання інвестицій в сільськогосподарську техніку, адже на даний час основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 45-65 %. З них понад 95 % відпрацювали свій технічний ресурс. Темпи щорічного списання зношеної техніки у кілька разів перевищують темпи закупівель. Машинно-тракторний парк щорічно зменшується майже на 11 тис. тракторів та 2,5 тис. зернозбиральних комбайнів.
Актуальність теми полягає в тому, що недостатня ефективність механізмів матеріально-технічного забезпечення аграріїв у сучасних умовах вимагає розробки і впровадження нових дієвих схем придбання та оновлення сільськогосподарської техніки. При цьому вони повинні відповідати таким вимогам: по-перше, їх впровадження повинно здійснюватися у стислі терміни; по-друге, через обмежені можливості всі організаційні заходи повинні здійснюватися з мінімальним залученням фінансових і матеріальних ресурсів.
Метою дослідження є визначення основних схем придбання та оновлення сільськогосподарської техніки.
Предметом дослідження є забезпеченість сільськогосподарською технікою сільськогосподарських товаровиробників.
Об’єктом дослідження є агропромисловий комплекс Херсонської області.
Основними методами для аналізу є: виявлення і представлення взаємозв'язку явища, яке вивчається; розчленування або деталізація; порівняння; узагальнення (синтез).

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:
1. Аграрні підприємства України основними сільськогосподарськими машинами забезпечені на 40-58 %, понад 90 % з яких відпрацювали свій амортизаційний строк. Більше 43 тис. фермерських господарств України мають лише 28 тис. тракторів, 6,5 тис. зернових комбайнів, 0,36 сівалки на одне господарство . Навантаження на один трактор збільшилося з 66 га ріллі в 1990 р. до 134,6 га в 2003 р., на один зернозбиральний комбайн відповідно з 113 га зернових культур до 274 га.
2 Ситуація в Херсонській області відповідає загальноукраїнським тенденціям погіршення стану технічного забезпечення Вік половини наявної сільськогосподарської техніки Херсонської області більше 15 років, іншій половині від 9 до 14 років. Дуже малий відсоток техніки має такий віковий стан який би був придатний для використання.
3. У більшості районів Херсонської області кількість зернозбиральної техніки з 2000 - 2005 постійно зменшувалась. За шість років зменшення становило 10%. Це відбувається через те, що більша частина техніки має високий відсоток зносу і тому відбувається її списання. В середньому на 1000 га посівів припадає три зернозбиральних комбайна.
4. Тракторами сільськогосподарські підприємства по різним районам області забезпечені на 60% , зернозбиральні комбайнами - на 62%, плугами - на 91%, Культиваторами – на 87%, Сівалками – на 85%. У 2005 розі в порівнянні з 2004 придбання тракторів збільшилось на 42%, зернозбиральних комбайнів – на 58%, кормозбиральних комбайнів – на 250%, сівалок – на 96,7%, дискових боронів – на 231%, лущільників – на 54,5. А в порівнянні з 2003 – відповідно 459%, 280%, 600%, 196%, 822%, тобто в порівнянні з 2003 роком обсяги придбання сільськогосподарської техніки збільшились на 409,5%.
5. Основними шляхами фінансового забезпечення е банківський кредит, лізинговий кредит та часткова компенсація вартості державою. З наведених розрахунків по банківському і лізинговому кредиту можна зробити висновок, що...