Методичні основи організації логопедичної роботи при дизартрії

За останнє десятиріччя в Україні склалася демографічна ситуація, для якої характерно зменшення кількості народжуваності здорових, фізично зрілих дітей. Рівень проявів відхилень у психофізичному розвитку дітей різноманітний: від неявно виражених до яскраво виражених випадків, що призводить, як наслідок, мовленнєвих порушень дитини, які у свою чергу відображаються на її інтелектуальній діяльності та впливають особистісний розвиток дитини в цілому.
Статистичні дані вказують на тенденцію зростання кількості дітей дошкільного та молодшого шкільне віку з дизартричними розладами, що пов'язано не тільки з реаліями сучасного життя як наслідки несприятливе екологічного, демографічного, економічного та соціально-побутового характеру.
Подолання дизартрії є однією із актуальних проблем сучасної логопедії, що обумовлено, з однієї сторони, значною розповсюдженню цієї форми мовленнєвої патології у дитячому віці (понад 30% дітей-агопатів), з іншої - тяжкістю даного дефекту, який розглядається як складний синдром органічного ґенезу, що появляється в неврологічних, психологічних та мовленнєвих симптомах, які виникають в наслідок впливу різних етіогопатогенетичних факторів.
Дизартрія як складна мовленнєва патологія інтенсивно вивчається та висвітлюється у теоретичному практичному аспектах у вітчизняній, російській та світовій науковій літературі. Наукова розробка проблем дизартрії в логопедії пов'язана з іменами відомих неврологів, психіатрів, психологів, педагогів, нейрофізіолог (Greweel, Dariey, Aronson, Brown О.М.Винарська, О.М.Мастюкова, Л.М.Шипіцина, І.І.Мамайчук, І.І.Панчені Л.В.Лопатіна, О.ФАрхіпова, Л.І.Белякова, В.В.Тарасун, М.К.Шеремет, Н.Г.Пахомова та ін,).
Діагностика стертої дизартрії та методика корекційної роботи при цьому порушенні певним чином розглядаються у літературі, зокрема, у роботах О.П.Архіпової, Г.Г.Гутцмана, Р.І.Мартинової, О.М.Мастюкової, Л.В.Мелехової, О.В.Правдіної, В.В.Тарасун, О.А.Токаревої та ін. розглядаються питання симптоматики...