Методи і засоби досліджень (2 теоретичних питання + задача)

Розвиток легкої промисловості України пов’язаний з розробкою високоефективного, конкурентного обладнання, що забезпечує високу якість продукції, постійне розширення і оновлення асортименту продукції при скороченні витрат сировини.
Особливо швидкого росту об’ємів високоякісної продукції досягнуто в області основов’язального виробництва з використанням основов’язальних (ОВМ) і в’язально-прошивних машин (ВПМ). Швидкість в’язання деяких видів сучасних основов’язальних машин досягає 3000 петельних рядів за хвилину, а завдяки практично необмежених технологічних можливостей і області використання, ОВМ і ВПМ зайняли провідні місця в трикотажній промисловості.
Вдосконалення ОВМ і ВПМ направлені в основному на зменшення обривності ниток основи, яка є достатньо високою, і підвищення рівномірності петельної структури, яка порушується при перехідних процесах, викликаних зупинкою машин, та спрацюванні навоїв.
Дослідження вітчизняних і закордонних вчених, практика експлуатації основов’язального обладнання показали, що найбільш ефективним напрямком зменшення обривності ниток основи, підвищення рівномірності петельної структури є стабілізація натягу ниток основи.
Вирішення проблеми стабілізації натягу ниток основи стримується відсутністю наукових основ і інженерних методів проектування пристроїв, що забезпечують ефективну стабілізацію натягу ниток основи для існуючого в’язального обладнання. В даний час на вітчизняних і закордонних підприємствах зберігається тенденція пасивної боротьби з обривністю ниток основи - зменшення робочих швидкостей в’язання.

При виробленні тканини на ткацькому верстаті значний вплив на показники її якості надає заправне натяг основи, від якого залежить також витрата сировини, рівень обривності ниток і продуктивність ткацького обладнання. Існуючі пристрої для регулювання натягу основи і її відпустки через похибки в роботі не забезпечують їх сталості. Це знаходить відображення в структурі вироблюваної тканини, її фізико-механічні властивості, витраті основної пряжі. Перераховані показники за час спрацьовування ткацького навою мають великі відхилення від спочатку встановленого значення.
Підвищення технологічної точності процесу ткацтва на ткацьких верстатах, тобто компенсація технологічних похибок, є одним із шляхів підвищення його ефективності. Перевага так званого активного контролю тут полягає в тому, що якість продукції забезпечується самим технологічним процесом, що різко знижує втрати від браку.
При виробленні тканини на верстаті процес ткацтва має коливання, які носять характер систематичних і випадкових функцій. Такі показники технологічного процесу як натяг основних ниток і їх витрата в тканини, змінюються не тільки за цикл тканеформування, а й за час спрацьовування ткацького навою. Тому контроль технологічних параметрів і стабілізація натягу основи є одним із шляхів економії напівфабрикатів на ткацькому верстаті.
Таким чином, зменшення витрат основи, зниження її обривності, збільшення продуктивності ткацького обладнання можливо тільки на основі більш глибокого аналізу технологічного процесу з одночасною розробкою засобів підвищення його ефективності.