Особистості функціонування особистого страхування та його розвиток

Актуальність теми. Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.
Метою страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Страхування поділяється на добровільне й обов'язкове. Особисте страхування може бути, як обов’язковим так і добровільним. Особисте страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров’ю та працездатності людини, а також однією із галузей страхування, що законодавчо закріплюються в Україні. Необхідність особистого страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеню ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення.
Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є: збільшення обсягів страхових резервів на один договір; вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів; збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов’язань перед страхувальником; пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування. Розвиваються особисті види страхування внаслідок зростання платоспроможності населення, відновлення довіри до фінансових інституцій та усвідомлення більшою частиною населення необхідності захисту свого життя і здоров'я від наслідків непередбачуваних обставин, а також забезпечення додаткового доходу після виходу на пенсію.

Доведено, що вітчизняний ринок має достатній резерв для удосконалення сектору особистого страхування, який поки ще суттєво відстає від розвитку аналогічних структур у розвинутих країнах світу. Збільшення кількості страхових компаній не пропорційне якісному удосконаленню їхньої діяльності. У вітчизняному страхуванні й досі залишаються низькими: обсяги активів страховиків у фінансовому секторі країни – на рівні 5,0–6,0%; частка страхування у ВВП – на рівні 3,0%; сума страхових премій на одного громадянина приблизно – 250 грн.
Одночасно із позитивними особливостями особистого страхування є і негативні, зумовлені ризикогенним характером страхування, який поширюється на всіх його учасників і проявляється через ймовірність реалізації у них ризиків: економічних (втрата будь-яким страховим суб’єктом грошових ресурсів внаслідок нестабільності економічної (політичної) ситуації, інфляційних процесів, банкрутства страхової компанії); шахрайства (фінансові махінації страховиків або імітація страхових випадків страхувальниками); психологічних – коливання психоемоційного стану людини від стресового, обумовленого загрозою (ризиком, страховим випадком та ін.), до соціопсихоекономічного комфорту, який досягається відчуттям захищеності (безпеки та ін.).