Філософсько-методологічні основи соціальної роботи

Соціальна робота має сталі зв'язки із філософією як теоретичним світоглядом. Адже визначення напрямів діяльності соціальних працівників, формування специ¬фічних відносин між клієнтами і фахівцями, наповнен¬ня змісту соціальних програм великою мірою залежать від світоглядних та ідеологічних концептів, філософ¬ських категорій і принципів, що набули поширення се¬ред професіоналів і засвоєні ними як складова фахової культури.
Історія професійної соціальної роботи доводить, що діяльність соціальних працівників спирається не тіль¬ки на особисті і професійні принципи, моральні норми, які є основою сучасної філософії соціальної роботи. Для цього фаху важливе опертя на загальнолюдські ціннос¬ті та ідеали побудови суспільства, більш справедливого до громадян, які перебувають у невигідному, вразливо¬му становищі порівняно з іншими, де кожна людина має всі необхідні права і може їх реалізувати, в тому числі і за допомогою соціальних працівників.
Актуальність філософського осмислення проблеми соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими зумовлена тим, що нині перед громадськістю постійно постає питання: яким чином пов’язані розвиток, демократизація та гуманізація суспільства зі зростанням злочинності, зокрема дитячої; і чому, незважаючи на прогресивність і гуманність чинного законодавства України щодо неповнолітніх правопорушників, у суспільстві, частиною якого є персонал кримінально-виконавчої системи, є бажання й надалі боротися зі злочином через залякування злочинця карою та помстою за вчинене зло. І це при тому, що більшість того ж суспільства підтримує шлях до прогресу, цивілізації, гуманізму, демократії тощо. На ці й інші питання ми спробували відповісти, використовуючи логіко-філософський аналіз розвитку злочину і покарання та їх оцінки з точки зору культурно-цивілізаційного процесу та теорії і практики соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми правопорушниками.

Філософія соціальної роботи – це духовно-інтелектуальний рівень освоєння вмісту і суті соціальних, персоніфікованих стосунків людей у просторі їх життєвого, соціалізованого світу, враховуючи інтелект, почуття, віру, потреби, інтереси та ціннісні орієнтації.
Філософський стиль мислення дає змогу соціальному працівнику глибше пізнати і зрозуміти зміст предметно-функціонального простору своєї професійної діяльності, створює інтелектуально-моральні упередження для гуманізації соціального буття.
Основні парадигми світорозуміння зазвичай не існують у чистому вигляді. Їх вибір важливий як для орієнтації особистого і громадського життя людини, так і для визначення світоглядно-методологічної позиції соціального працівника. Детермінуюча роль світоглядно-методологічних парадигм виявляється в альтернативності тлумачення соціальної роботи. Ця альтернативність опосередковується множинністю організації суспільного буття людей та плюральністю соціальних стратегій і методик. Водночас, попри те, що методики роботи та результативність їх використання не можуть бути однаковими, соціальна робота у філософському плані не є свавільною, хаотичною.
Філософська орієнтація соціальної роботи зумовлена поступом основних світоглядно-методологічних парадигм. Методологічно соціальна робота може трактуватися в різних контекстах, проте суттєвий теоретико-практичний потенціал, на наш погляд, має філософська стратегія соціальної роботи, пов’язана з антропоцентризмом (людиномірністю світу). Антропоцентричний підхід до організації і побудови теоретичної та практичної діяльності соціального працівника змістить акценти на врахування плюралістичності світобуття, дозволить виробити ефективні моделі взаємодії соціального працівника з клієнтом.
На практиці технологія соціальної допомоги неповнолітнім, які повернулися з місць позбавлення волі, включає на підго¬товчому етапі дві фази: підготовка до повернення потенційного клієнта; процес особистого знайомства і встановлення контакту, який завер¬шується...